Загальні положення

Напруга у вузлах мережі постійно міняється через зміну навантаження, режиму роботи джерел живлення, схеми мережі.

Режим напруг в електричній мережі повинен бути таким, щоб були виконані вимоги ДЕРЖСТАНДАРТ відносно припустимих відхилень напруги для електроприймачів, які живляться від цієї мережі. Значення відхилень напруги часто перевищують припустимі по наступних причинах:

• більші втрати напруги в мережі;

• неправильний вибір перетинів струмоведучих елементів і потужності силових трансформаторів;

• неправильна побудова схеми мережі.

Дуже часто ці причини виникають при розвитку мережі, при її реконструкції. Тому щоб забезпечити необхідні відхилення напруги на шинах електроприймачів варто застосовувати регулювання напруги.

Регулюванням напруги називається процес зміни напруги в характерних точках мережі за допомогою спеціальних технічних засобів.

Способи регулювання напруги виникли з виникненням електричних мереж. Їхній розвиток походило від нижчих рівнів керування до вищого. Спочатку використалося регулювання напруги в центрах живлення розподільних мереж і безпосередньо в споживачів і на енергоблоках електростанцій. Зараз ці методи регулювання напруги називаються локальними. У міру розвитку мереж й об'єднання їх у великі енергосистеми виникла необхідність координувати роботу локальних методів. Координування ставиться до вищих рівнів регулювання напруги.

Локальне регулювання може бути централізованим і місцевим. Централізоване керування виконується в центрах живлення. Місцеве регулювання проводиться безпосередньо в споживачів. Регулювання напруги в центрах живлення приводить до зміни режиму напруги у всій мережі, що живится від нього. Місцеве регулювання приводить до зміни режиму напруги в обмеженій частині мережі.

Регулювання напруги в центрах живлення

Центрами живлення (ЦЖ) можуть бути шини генераторної напруги електричних станцій, нижчої напруги районних підстанцій або підстанцій глибокого уведення.

Регулювання напруги на генераторах електростанцій виконується за рахунок зміни струму порушення за допомогою пристрою автоматичного регулювання порушення (АРВ).

Регулювання напруги на шинах нижчої напруги понижуючих підстанцій виробляється за допомогою:

• трансформаторів з убудованими пристроями для регулювання напруги під навантаженням (РПН);

• синхронних компенсаторів (СК);

• лінійних регуляторів (ЛР).

При цьому регулювання напруги виробляється автоматично в межах розташовуваного діапазону регулювання. Регулювання напряжния відбувається одночасно для всіх ліній електропередач мережі, які живляться від шин центра живлення.

Якість напруги забезпечується тільки в тому випадку, коли до шин центра живлення приєднані однорідні споживачі. Для них графік зміни навантаження є однотипним.

Якщо електроприймачі мають різні графіки навантаження, то в центрі живлення застосовують схеми групового централізованого регулювання. У цьому випадку електроприймачі ділять на групи відповідно до характеру їхнього навантаження. Лінії електропередач, які харчують такі групи электро-приемников, намагаються приєднати до різних секцій шин центра живлення й регулювати напруга на кожній секції окремо.

Якщо такої можливості ні, то в центрі живлення виконується регули-рование як для групи однорідних споживачів. У тих споживачів, яким цього регулювання напруги виявилося недостатньо, виконується й місцеве регулювання напруги.

Залежно від характеру електроприймачів можна виділити три підтипи регулювання напруги:

• стабілізація напруги;

• двоступінчасте регулювання напруги;

• зустрічне регулювання.

Стабілізація напруги застосовується для споживачів із практично незмінним навантаженням протягом доби (тризмінні підприємства).

Двухступенчатое регулювання виконується для електроприймачів з яскраво вираженим двоступінчастим характером зміни навантаження. (однозмінні підприємства). У цьому випадку підтримується два рівні напруги в добу відповідно до графіка навантаження.

У випадку змінного добового навантаження виконується зустрічне регулювання. Цей підтип регулювання напруги найпоширеніший.