Тема 10 Конструктивне виконання пл та кл.

Повітряні лінії (ПЛ). Класифікація ПЛ. Основні типи опор. Дроти та троси. Розщеплення дротів. Розташування дротів та тросів на опорах ПЛ. Ізолятори та лінійна арматури. Кабельні лінії (КЛ).

Основні відомості про конструкції ліній електропередач

1. Повітряні лінії електропередач.

2. Кабельні лінії електропередач.

Повітряні лінії електропередачі (плеп)

Електричною повітряною лінією електропередачі називається пристрій для передачі електричної енергії по проводам, розташованим на відкритому повітрі й прикріпленим за допомогою ізоляторів й арматури до опор або кронштейнів інженерних споруджень. Головні елементи повітряної ЛЕП:

• проводи, які служать для передачі електроенергії;

• грозозахисні троси для захисту від атмосферних перенапруг (грозових розрядів). Вони монтуються у вехрней частини опор;

• опори, що підтримують проводи й троси на певній висоті над поверхнею;

• ізолятори, що ізолюють проводи від тіла опори;

• арматури, за допомогою якої проводи закріплюються на ізоляторах, а ізолятори на опорі.

По конструктивному виконанню розрізняють одноланцюгові й двоцепні ЛЕП. Під ланцюгом розуміють три проводи (трифазний ланцюг) однієї ЛЕП.

Конструктивна частина ПЛЕП характеризується типами опор, довжинами прольотов, габаритними розмірами, конструкцією фази й типами гірлянд ізоляторів.

П о типі опори ПЛЕП діляться на проміжні й анкерні. Проміжні й анкерні розрізняються способом підвіски проводів. На проміжній опорі проводи підвішується за допомогою підтримуючих гірлянд ізоляторів. На анкерних опорах проводи закріплені жорстко й натягнуті до заданого тяжіння за допомогою натяжної гірлянди ізоляторів

По призначенню розрізняють опори кутові, кінцеві, спеціального призначення.

По матеріалу опор розрізняють дерев'яні (до 220 кВ), залізобетонні (35 - 330 кВ) і металеві (35 кВ і вище).

На ПЛЕП застосовують голі проводи й троси. Перебуваючи на відкритому повітрі, вони піддаються атмосферним впливам. Тому матеріал проводів, кро-мі гарної провідності, повинен бути стійким до корозії, володіти механічною міцністю. Для проводів застосовують наступні матеріали:

• мідь;

• алюміній;

• сталь;

• сплави алюмінію й міді з іншими металами (залізом, магнієм, кремнієм).

Мідь має питому провідність См·км/мм². Відрізняється механічною міцністю. Плівка окису захищає неї від корозії й хімічних впливів. Має стійкість контакту.

Алюміній має питому провідність См·км/мм². Механічна міцність гірше, ніж у міді. Отже, частіше варто ставити опори. Плівка окису захищає неї від корозії. Погано протистоїть хімічним впливам. Не має стійкість контакту.

Сталеві проводи мають погану провідність. Відрізняються великою механічною міцністю. Не мають стійкість до корозії. Активний опір залежить від струму, що протікає.

Виконують проводи й із двох металів - сталі й алюмінію. Сталь перебуває усередині проводи й служить для збільшення механічної міцності. Алюміній перебуває зовні і є струмопровідною частиною.

У маркуванні проводів спочатку вказується матеріал, а потім перетин у мм². Мідні проводи маркірують буквою М, алюмінієві проводи – буквою А, сталеві проводи – буквами ПС і ПСО й сталеалюмінієві – буквами АС. У маркуванні сталеалюмінієвих проводів спочатку вказують перетин алюмінію, а потім стали. Наприклад, АС-120/19. Провід марки АС випускаються з різним відношенням перетинів алюмінію й стали при тому самому перетині алюмінію. Залежно від цього відношення розрізняють проводи полегшеної конструкції, середньої, посиленої й особливо посиленої міцності.

Для захисту проводів марки АС від корозії й хімічних впливів використають спеціальні захисні засоби. Тип захисту відбивається в маркуванні проводи:

• марки АСКС, АСКП – проводи сталеалюминиевый коррозионностойкий із заповненням сталевого сердечника (З) або всього проводи (П) змащенням;

• марка АСК – як й АСКС, сталевий сердечник ізольований поліетиленовою плівкою.

За рубежем застосовуються ізолюючі самонесучі проводи. Являють собою систему ізольованих жил, скручених навколо несучого троса. Скрутка виконується таким чином, що все механічне навантаження сприймається тільки несучим тросом. Такі проводи прокладаються без ізоляторів. На опорі можуть бути змонтовані трохи ЛЕП різних напруг.

По конструкції проводів розрізняють:

• однодротові, що складаються з одного дроту суцільного перетину;

• багатодротові з одного металу, що складаються залежно від перетину проводи з непарної кількості дротів (від 7 до 61);

• багатодротові із двох металів. Кількість проводів сталевого сердечника - непарне (1, 7 або 19). Кількість дротів струмопровідної частини - парне.

Провід ПЛЕП розташовують на опорі різними способами:

• на одноланцюгових опорах - трикутником або горизонтально (рис. 3.2, а, б);

• на двоцепні опорах - зворотною ялинкою або шестикутником у вигляді “бочки” (рис. 3.2, в, г).

Горизонтальне розташування проводи - найкраще за умовами експлуатації, тому що дозволяє застосовувати більше низькі опори й виключає сльостання проводів при скиданні ожеледі або танцю проводів. Танець проводів - це коливання проводів з малою частотою й великою амплітудою).

Т ому що у всіх варіантах несиметричне розташування проводів стосовно один одному, то для вирівнювання реактивного опору і ємнісної провідності по фазах застосовують транспозицію, тобто міняють розташування проводів на опорах (рис. 3.3).