2.2. Класифікація приймачів електричної енергії

Приймач електричної енергії (ЕП)- електротехнічний пристрій, призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії (або електричну енергію, але з іншими параметрами).

Специфіка технологічних процесів різних виробництв висуває певні вимоги до характеристик і конструктивного виконання електроприймачів й, як наслідок, великій їхній розмаїтості.

Всі ЕП класифікуються за різними показниками:

- за електротехнічними показниками;

- по режиму роботи;

- по надійності електропостачання;

- по виконанню захистів від впливу навколишнього середовища.

Розглянемо більш докладно класифікацію електроприймачів по їхніх показниках.

За електротехнічними показниками

Із усього різноманіття електроприймачі силових загальпромислових електроустановок можна розділити на:

- ЕП трифазного струму напругою вище 1 кВ, частотою 50 Гц;

- ЕП трифазного струму напругою до 1 кВ, частотою 50 Гц;

- ЕП однофазного струму напругою до 1 кВ, частотою 50 Гц;

- ЕП, що працюють із частотою відмінної від 50 Гц;

- ЕП постійного струму.

По режиму роботи

Приймачі електричної енергії по подібності графіків навантаження можна розділити на три характерні групи: із тривалим навантаженням, з короткочасним навантаженням, з повторно-короткочасним навантаженням.

Группа 85

а) б)

в)

Рис. 12Графіки основних режимів роботи електроприймачів.

а - тривалий режим, б - короткочасний режим, в - повторно-короткочасний режим.

Тривалий режим (рис. 12). Такий режим роботи електроприймача триває настільки тривалий час, що перевищення температури нагрівання всіх її частин над температурою навколишнього середовища досягає сталого значення τ_вуст.

Після включення електроприймача його температура починає підвищуватися. Якби була відсутня віддача теплоти в навколишнє середовище, то температура безупинно підвищувалася б, і за час Т (постійна часу нагрівання) досягла б максимального значення. При подальшій роботі температура продовжувала б підвищуватися до руйнування устаткування. Але в результаті, що відбувається одночасно, процесу охолодження устаткування наступає теплова рівновага, при якому температура електроприймача стає сталою. Сталої вважається температура, зміна якої в плині однієї години не перевищує 1^○С. При виборі установок по нагріванню необхідно, щоб стале значення перевищення температури над температурою навколишнього середовища не перевищувало припустимого значення.

Як правило, у тривалому режимі працюють електродвигуни вентиляторів, димососів, більшості насосів й ін.

Короткочасний режим (рис. 1.2 б) характеризується невеликими за часом періодами роботи устаткування, коли температура не встигає досягти сталої, а перерва в роботі такої тривалості, що температура приймача знижується до температури навколишнього середовища. У короткочасному режимі працюють електроприводи різних засувок, допоміжні механізми верстатів й ін.

Повторно-короткочасний режим (рис. 12 в) - При повторно-короткочасному режимі роботи (ПКР) електроприймача короткочасні робітники періоди з певним навантаженням чергуються з паузами (ЕП відключений). Тривалість робочих періодів і пауз не настільки велика, щоб нагрівання окремих частин ЕП при незмінній температурі навколишнього середовища могли досягти сталих значень.

У такому режимі працюють електроприводи підйомно-транспортних механізмів, електрозварювання, деякі електроприводи конвеєрів й ін.

Повторно-короткочасний режим роботи характеризується відносною тривалістю включення (ПВ, % - паспортна величина) або коефіцієнтом включення (k_в). Коефіцієнт включення розраховується за графіком навантаження ЕП як відношення часу включення ( ) до часу всього циклу ( ).