Розвивальне навчання.

Основи розвивального навчання. Методика розвивального навчання – це принципіально інша побудова навчальної діяльності, яка відрізняється від репродуктивного навчання. Суть її концепції визначається в тому, що створюються умови, при яких розвиток учня стає головною задачею як для вчителя, так і для самого учня. Засіб організації, зміст, методи і форми розвивального навчання орієнтовані на всебічний розвиток учня.

Під час такого навчання діти не тільки набувають знання, навички та вміння, але навчаються насамперед засобом їх самостійного пізнання, у них створюється творче відношення до діяльності, розвивається мислення, уява, увага, пам’ять, воля.

Основна ідея розвивального навчання – випереджувальний розвиток мислення, що забезпечує готовність учня самостійно використовувати свій творчий потенціал.

Мислення може бути продуктивним та репродуктивним, творчим та примітивним. Характерною рисою продуктивного мислення в порівнянні з репродуктивним є можливість самостійного відкриття знань.

Творче мислення характеризує найвищій рівень розвитку людини. Воно спрямоване на одержання результату, якого раніше ніхто не мав; но можливість діяти різними шляхами в ситуації, коли невідомо, який з них може привести до очікуваного результату, дозволяє вирішувати задачі без незалежного досвіду.

Володіння прийомами засвоєння знань закладає основу для активності людини та відчування самого себе як об’єкта, який може пізнавати. Основна увага повинна приділятися на забезпечення переходу від несвідомої діяльності до свідомої. Вчитель постійно спрямовує учня на те, щоб він аналізував свої особисті розумові дії, запам’ятовував, як він дійшов до навчального результату, які розумові дії і в якій послідовності для цього було зроблені.

Спочатку учень лише розповідає словесно відтворює свої дії, їх послідовність і поступово виховує у себе своєрідну рефлексію процесу навчальної діяльності.

Відмінна особливість розвивального навчання – це відсутність традиційних шкільних оцінок. Вчитель оцінює труд школярів по індивідуальним етапам, що створює ситуації успіху кожному з них.

Вводиться змістовна самооцінка досягнутого результату, яка проводиться за допомогою чітких критеріїв, які надає вчитель. Самооцінка учня випереджує оцінку вчителя, потім з ним обговорюється. Якщо учень засвоїв методику самооцінки, він може сам визначити, чи відповідає результат його навчальних дій кінцевій меті. Іноді у перевірочні роботи спеціально включається матеріал, який ще не вивчається на уроці або задачі, які розв’язуються засобом, який учню ще не відомий. Це дозволяє оцінити сформовані вміння вчитися, визначили здібності дітей зрозуміти, що їм відомо, а що – ні, прослідкувати за розвитком їх інтелектуальних здібностей.

Навчальна діяльність повинна організувалися в атмосфері колективного мислення, дискусії та сумісних пошуків варіантів вирішення проблеми. В основі навчання фактично закладено спілкування у формі діалогу як між вчителем та учнями, так і між учнями зокрема.

Взаємодія сторін навчального процесу.

По способам взаємодії учасників навчального процесу в системі розвивального навчання надаються певні рекомендації.

1. Традиційний для сучасної школи варіант дидактичного спілкування “вчитель – учень” використовується лише для визначення проблеми.

2. Робота у парі “учень-учень”. Вона особливо важлива у сфері самоконтролю і самооцінки.

3. Групова робота, якій вчитель виступає у ролі консультанти. Поступово колективні дії сприяють індивідуальну рішення навчальних задач.

4. Міжгрупова взаємодія, яка організується під час узагальнення, висунення загальних закономірностей, при формуванні фундаментальних положень, які необхідні для наступного етапу роботи.

5. Обговорення певної задачі учнем вдома з батьками, а на поточному уроці – розповідь в класі про це, точки зору учнів за проблемою.

6. Індивідуальна робота учня, до якої входить опанування прийомами самостійного пошуку знань вирішення проблеми творчих завдань.

Дії вчителя в навчальному процесі традиційної школі подібні провіднику по незнайомій місцевості. В розвиваючий школі акцент переміщується особистісну навчальну діяльність учнів, а головним завданням вчителя стає допомога в навчанні учням.