Сучасні педагогічні технології та можливості їx застосування в галузі «я у світі» в початковій школі

Технологія навчального та виховного процесів пов’язана зі знаходженням таких дидактичних підходів, які б надавали в навчанні гарантований результат. Існують різні визначення поняття “педагогічна технологія” зокрема. Педагогічна технологія – це така побудова діяльності педагога, де всі дії, які входять до неї, мають певну послідовність і цілісність, а виконання передбачає досягнення необхідного результату та має прогнозуємий характер.

Істотні риси сучасного трактування поняття “педагогічна технологія”:

- розробка конкретного педагогічного задуму на основі цілісних орієнтацій, мети автора або колективу відповідно до очікуваного результату;

- побудова технологічного ланцюжка педагогічних дій, які відповідають меті та гарантують всім учням досягнення та міцного засвоєння рівня державного рівня освіти;

- передбачення взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, яка забезпечує освітні вимоги кожного учня відповідно до його власних особливостей;

- поетапне та послідовне втілення елементів педагогічної технології вчителя;

- діагностичні дії, які містять критерії, показники, методику виміру результатів діяльності.

Багато з існуючих педагогічних технологій по своїй меті, змісту, застосування методом та засобом східні, але відрізняються по різним параметрам.

Параметри класифікації технологій.

По рівню застосування технології: загальнопедагогічні, предметні, локальні (модульні). Загальнопедагогічна технологія характеризується цілісністю педагогічного процесу у регіоні, навчальному закладі, на певному ступені навчання.

Предметна – являє собою сукупність засобів та методів для реалізації певного змісту навчання та виховання відповідно до предмету, класу, окремим вчителем.

Локальні (модульні) використовуються в окремих частинах навчального-виховного процесу.

По орієнтації на особистісні структури педагогічні технології поділяються на інформаційні, операційні, саморозвитку, евристичні, прикладні.

В інформаційних технологіях здійснюється формування шкільних знань, умінь та навичок (ЗУН).

Операційні – головне завдання в забезпеченні формування засобів розумових дій (ЗРД).

Технології саморозвитку спрямовані на формування самокеруючих механізмів особистості (СКМ); евристичні – на розвиток творчих здібностей дитини.

Прикладні повинні забезпечити формування дійсно-практичної сфери особистості (ДПС).

По характеру змісту та структури технології розділяють на навчальні, виховні, світські, релігіозні, загальноосвітні, професійні, гуманістичні, та інші.

По організаційним формам – класно-урочні, індивідуальні, групові, колективні. Засобів навчання, диференційованого навчання.

По відношенню до дитини – авторитарні, співробітництва, вільного виховання, особистісно – орієнтовані, гуманоособистісні.

Технології відрізняються по типу керування пізнавального діяльнісного традиційних (класичне лекційне, з використання ТЗО, навчання за книгою), диференційоване (система малих груп), програмоване (комп’ютерне, програмне).

Взаємодія вчителя з учням може бути: розумно туго (діяльнісність учнів вчитель не контролює та не корегує); цикличного (контроль, самоконтроль та взаємоконтроль); фронтальною та спрямованого (індивідуальною).