Етапи технології ділових ігор.

1. Підготовчий. Розробка сценарію – умовне відображення ситуації та об’єкту. До сценарію входять навчальна мета уроку, характеристика проблеми, обгрунтування завдання, план ділової ігри, опис проведення, ситуацій, характеристики діючих осіб.

2. Введення в гру. Об’являються учасники, умови ігри, експерти, головна мета, обговорюється постановка проблеми та вибір ситуації.

Надаються пакети матеріалів, інструкцій, правил.

3. Процес гри. Коли гра почалась ніхто не має права втручатися та змінювати її хід.

Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони не виконують правила.

4. Аналіз та оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень та висновків. По закінченні вчитель констатує досягнуті результати, а також зроблені помилки, формулює висновок уроку загалом.

Технології проблемного навчання

Таке навчання побудоване на одержанні учнями нових знань завдяки вирішуванню теоретичних та практичних задач в умовах проблемних ситуацій, які для цього створюються. В кожний з них учні повинні самостійно знаходити рішення. А вчитель лише допомагати учню, роз’яснює проблему, формулює її і розвязує. До цих проблем можна, наприклад, віднести самостійне формування закону фізики, правила правопису, математичної формули, засобу доказу геометричної теореми та інші.

Проблемне навчання містить такі етапи:

- осмислення загальної проблеми ситуації;

- її аналіз, формування конкретної проблеми;

- розв’язування (обговорення гіпотез, послідовну їх перевірку);

- перевірку результатів.

В основі навчального процесу за технологією проблемного навчання знаходиться проблема – це певне протиріччя, яке притаманне предметам або явищам навколишнього світу. існують певні правила створення проблемних ситуацій:

1. Учням пропонують практичне або теоретичне завдання, виконання якщо потребує додаткових знань та умінь.

2. Завдання повинно відповідати інтелектуальним можливостям учня.

3. Проблемне завдання надається до пояснення нового матеріалу.

4. Такими завданнями можуть бути: засвоєння, формування питання, практичні дії.

Однакова проблемна ситуація може бути подана різними типами завдань.

Існують такі рівні проблемності в навчанні:

1. Вчитель сам ставить проблему (задачу) і сам її вирішує за активною увагою та обговоренні учнями (традиційна система).

2. Вчитель ставить проблему, учні самостійно або під його керівництвом знаходять рішення; вчитель може спрямувати їх на самостійний пошук шляхів вирішення проблеми (частково-пошуковий метод).

3. Учень ставить проблему вчитель допомагає її вирішити. Таким чином у школярів формується здібність самостійно формувати проблему (дослідницький метод).

4. Учень сам ставить проблему і сам її вирішує (дослідницький метод).

Для проблемного навчання головним є дослідницький метод – це така організація навчальної роботи, під час якої учні знайомляться з науковими методами здобуття знань, засвоюють елементи наукових методів у них формується уміння самостійно набувати нові знання, планувати пошук та знаходити нову для себе залежність або закономірність.

Під час такого навчання учні вчаться мислити логічно, науково, творчо; знання які вони одержують, стало переконанням; вони відчувають глибоке задоволення, впевненість у своїх можливостях та стаж; знання, які одержані самостійно найбільш глибокі .

Разом з тим, проблемне навчання має труднощі, бо учень для вирішення проблемних завдань витрачає більше часу, ніж при традиційному навчанні. Педагог повинен володіти високою майстерністю для його проведення, тому проблемне навчання не завжди використовується.