3.Порушення опосередкованої пам’яті.

Пам'ять - це форма психічного відображення дійсності що заключається в запам'ятовуванні, утримуванні, відтворенні інформації.

Пам’ять складна організована діяльність ,що залежить від-багатьох факторів, рівня пізнавальних процесів та мотивації динамічних компонентів. Тому хвороба, змінюючи ці компоненти, по різному порушує мнестичні процеси.

Введення операції опосередкування запам'ятовування здорових людей, а у хворих –цей фактор заважає. Дослідження за допомогою піктограм показало, що хворі втрачають можливість опосередковувати процес запам'ятовування. Метод А.Р. Лурія полягав у наступному хворий повинен запам'ятати 14 слів. Для кращого запам’ятовування треба придумати і замалювати на папері щось таке, щоб допомогло в подальшому відтворити слова.

Завдання може бути виконано двома способами. Перший полягає в тому, що зображення повинно являти собою позначення поняття, що міститься в слові. Наприклад запам'ятовування слова «розвивати» можна намалювати маленьку чи велику фігуру, для слова «сумнів» - другий спосіб - умовно зображується поняття Наприклад, те саме слово «розвиток» можна представити більш вузьким значенням, як «розвиток промисловості розумовий», «розвиток фізичний». Зображення будь-якого предмету, що пов'язане з менш загальним поняттям (фабрики, книги, спортивного снаряду) може відіграти роль того знаку що означає поняття «розвиток». Таким чином, завдання вимагає вміння пов'язати поняття, що позначається словом з більш конкретним поняттям, а це можливо тоді, коли людина може відвернути свою увагу від багаточисленності-конкретних значень, яке має поняття. Іншими словами це-можливо при певному рівні узагальнення і дозволяє визначити ступінь узагальнення і зміст зв'язків.

Опосередкована пам'ять пов'язана з мислительними процесами. Коли по малюнку досліджуваний погано чи неправильно відтворює слова, то смисл запам'ятовування не відповідає смислові опосередкованих знаків. Смисл малюнка повинен відповідати смислові слова, інакше це означає що людина не виділяє смислу слова.

Експериментальні дослідження показали, що у хворих з симптоматичною епілепсією виявлені опосередкованості пов'язані з коливаннями їх працездатності. Подібні порушення пояснюються інертністю, тугорухомістю протікання психічних процесів і гіпертрофованим бажанням відобразити всі деталі малюнка.

1.Патопсихологічна оцінка порушень мислення

Ми́слення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує.

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Патопсихологічне дослідження і аналіз порушень мислення є важливим параметром в діагностичному процесі. Це пов’язано з тим, що розлади мислення, зокрема, шизофренічного спектру, явно виявляються в момент психологічного обстеження, ніж в момент бесіди з пацієнтом. Це відноситься до таких симптомів, як зіскакування, розірваність, різноплановість мислення, опора на латентні ознаки.

Основними методами дослідження мислення є тести на класифікацію, виключення, силогізми, аналогії, узагальнення, асоціативний експеримент, проблема Евер’є, піктограма.

Методика класифікації понять включає в себе пропозицію класифікувати карточки із зображенням тварин, рослин, предметів. Пропонується поділити карточки на групи так, щоб вони містили однорідні предмети і могли бути названими узагальненим словом. Потім, в випадку необхідності, пропонується згуртувати групи. Оцінюється: кількість етапів, що затрачені на кінцеву класифікацію предметів (повинно бути три групи - тварини, квіти, неживі предмети); принципи класифікації. Заключення відображає кількість етапів класифікації, а також особливості мислення досліджуваних.

Конкретне мислення - визначається в випадку, коли досліджуваний поєднує предмети в конкретні ситуаційні групи (наприклад, пальто з шафоою, тому що пальто висить в шафі).

Схильність до деталізації - визначається в випадку коли досліджуваний виділяє дрібні групи (наприклад, одежа домашня і одежа на вихід).

Опора в мисленні на латентні ознаки визначається у випадку, коли в класифікації опираються на малоактуальні, скриті ознаки понять ( наприклад, в одну групу відносять автобус і медвідь, тому що “вони схильні до плавного початку руху”).

На основі методики класифікації понять можливе підтвердження специфічних для певних груп психічних захворювань розладів мислення, що виявляються клінічно. Так, конкретність мислення може підтверджувати наявність органічно зумовлених психічних розладів, схильність до надмірної деталізації - епілетичний характер асоціативних порушень, опора мислення на латентні ознаки - порушення мислення шизофренічного спектру.

Методики виключення, узагальнення понять, істотних ознак, аналіз відношення понять (аналогії). Використовуються з метою визначення особливостей мислення осіб з різною психічною патологією, а також тих, що є в основі інтелектуальних здібностей.

Для оцінки здібності розмежування понять використовується методика виключення понять. Досліджуваному пропонується з 4 предметів чи 5 слів виключити один предмет чи слово, що не підходять до інших, подібних за поняттям. Аналіз методики подібний з методикою класифікації понять.

(дряхлий, старий, поношений, маленький, ветхий

сміливий, хоробрий, відважний, злий, рішучий)

Методика виділення істотних ознак використовується для того, щоб зробити висновок про якість розуміння головних і другорядних ознак предметів і явищ. Процедура заключається у відборі досліджуваним двох слів (ознак) предмету чи явища, розміщених в дужках по відношенню до поняття, що розміщене за дужками.

Стимульний матеріал до методики виділення істотних ознак:

гра (карти, гравці, штраф, наказування, правила)

Найбільш інформативним для оцінки якісної специфіки мислення є асоціативний експеримент . досліджуваному пропонується привести першу думку, яка зринула в голові, асоціацію на стимульні слова.

Асоціативний експеримент: хліб, лампа, спів, колесо, красота, війна, повітря, розвиток, дзвінок, печера, нескінченність, місяць, брат, лікування, сокира, падіння, обман, голова, сумнів, гра, мета, глибина, народ, трава, сварка, жорстокість, бабочка, пошук, сум, совість.

Реєструється: латентний період, якісні характеристики відповідей. Віділяють загально-контрольні, індивідуально-контрольні, абстрактні, орієнтувальні, співзвучні, екстрасигнальні, персеверуючі, ехолалічні, атактичні, вигукові відповіді.

Особливості мислення хворих з шизофренією, як правило, включає атактичні (трава-цвях) відповіді чи співзвучні (народ-урод) реакції. Це зумовлено особливостями розладу мислення при шизофренії, зокрема, асоціаціями за співзвучністю - рифмуванням слів.

Методика Еббінгауза подібна до асоціативного експерименту і дозволяє оцінити стрункість і продуктивність мислення. Пацієнту пропонується заповнити пусті місця в розповіді:

Для оцінки цілеспрямованості мислення використовується проблема Евер’є. Досліджуваному пропонується проаналізувати наступний відривок з тексту:

Існують різні погляди на цінність життя. Найбільш яскраво особливості порушення мислення можуть бути виявлені за допомогою аналізу піктограм, які дозволяють робити висновок про характер асоціацій досліджуваного. В цьому проективному тесті оцінюється:

техніка виконання малюнка (величина, завершеність, обведення в рамку, підкреслення, наявність уточнюючих ліній, відмінність і подібність малюнків, що відносяться до різних понять);

розміщення малюнків на листку;

принцип, покладений в основу асоціативного ряду для запам’ятовування;

ступінь оригінальності чи стандартності.

Заключення відображає особливості асоціативної діяльності і виражається наступними типовими словосполученнями: