4.Структура патопсихологічного синдрому.

Складові патопсихологічного синдрому:

• особливості аффективного реагування, мотивації, системи ставлення хворого (мотиваційний компонент діяльності);

• характеристика дій хворого під час вирішення пізнавального завдання (цілеспрямованість, самоконтроль, критичність);

• тип операційної оснащеності (зниження, викривлення рівня узагальнення, зміна вибірковості пізнавальної активності);

• характеристика динамічного процесуального аспекту діяльності.

Патопсихологічні регістр-синдроми (І.А. Кудрявцев):

шизофренічний;аффективно-ендогенний;олігофренічний;

екзогенно-органічний;ендогенно-органічний;особистісно-аномальний;

психогенно-психотичний;психогенно-невротичний

Шизофренічний симптомокомплекс складається з таких особистісно-мотиваційних розладів, як зміна структури і ієрархії мотивів, розлади мислительної діяльності, що порущує цілеспрямованість мислення і смислоутворення (резонерство, зіскакування, різноплановість, патологічний полісемантизм) при збереженні операційної сторони, емоційні розлади (спрощення, дисоціація емоційних проявів, знакова парадоксальність), зміна самооцінки і самосвідомості (аутизм, сенситивність, відчуження і підвищена рефлексія).

В психопатичний (особистісно-аномальний) симптомокомплекс входять емоційно-вольові розлади, порушення структури і ієрархії мотивів, неадекватність самооцінки і рівня домагань, порушення мислення в вигляді “відносного аффективного слабоумства”, порушення прогнозування і опори на минулий досвід.

Органічний (екзо- і ендогенний) симптомоконмплекс характеризується такими ознаками, як: загальне зниження інтелекту, розпад знань і відомостей минулого, розлади пам’яті, що зачіпають довготривалу і оперативну пам’ять, порушення уваги і розумової працездатності, порушення операційної сторони і цілеспрямованості мислення. Зміна емоційної сфери з аффективною лабільністю, порушення критичних здібностей і самоконтролю.

В олігофренічний симптомокомплекс входять такі прояви, як: нездатність до навчання і формування понять, дефіцит інтелекту, дефіцит загальних відомостей і знань, примітивність і конкретність мислення, нездатність до абстрагування, підвищена навіюваність, емоційні розлади.

Тема 2. Історія розвитку поглядів на психічну патологію та її лікування. Історія розвитку патопсихології

Тема 3. Сучасні моделі патології.

Тема 4. Порушення психічних процесів. Патологічні зміни відчуттів, уваги, пам'яті, порушення мислення

1.Патопсихологічна оцінка порушень сприйняття

Порушення сприйняття в меншій мірі, ніж розлади інших сфер психічної діяльності можна патопсихологічно верифікувати. Це пов’язано з суб’єктивним характером переживань відхилень сприйняття. В результаті того, патопсихологічне дослідження даної психічної сфери направлене, в першу чергу, на виявлення скритих розладів, перевід їх у явні, такі, які можна зареєструвати іншими способами. В якості таких методів запропоновані проби Ашафенбурга, Рейхардта, Ліпмана.

При пробі Ашафенбурга досліджуваному пропонується розмовляти по телефону, який попередньо відключений від сітки. При пробі Рейхардта досліджуваному пропонується чистий листок паперу і запропоновано розглянути те, що на ньому намальовано. При пробі Ліпмана після натискування на повіки досліджуваного пропонується сказати, що він бачить. Всі перечислені проби направлені на те, щоб виявити галюцинаторні та ілюзорні образи, наявність яких підозрюється. Але при аналізі проб повністю не можна виключити навіяного характеру галюцинаторних феноменів.

Дослідження сенсорної збудливості подібно до вищеперечислених проб. Це дослідження включає пропозицію вдивитися в малюнки “квадрати, що рухаються” і “хвилястий фон”, що складаються з розміщених в певному порядку і ракурсі квадратів і ліній, які перетинають геометричні фігури. Потім пропонується підрахувати кількість квадратів в кожному ряду чи неясно намальовані фігури. Оцінюються суб’єктивні відчуття, що виникають в процесі експерименту, а також можливий ілюзорний стереоскопічний обман.