4.Загальні ознаки психічного недорозвитку при олігофренії.

Затримка психічного розвитку - це уповільнення темпів розвитку яке виражається в недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій пересичуваності в інтелектуальній діяльності.

Олігофренія - це затримка розвитку інтелектуальної сфери, що виникає під впливом спадкових, внутрішньоутробних насприятливих факторів або перенесених у ранньому дитинставі захворюбвань і характеризується передусім різним ступенем розумової недорозвиненості.

Етіологія . Етіологічні фактори олігофренії в залежності від часу впливу поділяють на три осоновні групи:

• спадкові, в т.ч., пов’язані з пораженням генеративних клітин;

• внутрішньоутробні, що діють на зародок і плід;

• перинатальні і перших 3 років життя.

Не дивлячись на велику різноманітність клінічних форм, олігофренії властиві загальні ознаки псизічного недорозвитку:

По перше - олігофренія проявляється в тотальному нервово-психічному недорозвитку. Недорозвиток зачіпає не тільки інтелект дитини, але й усфі інші функції та психічні процеси (сприйняття, пам’ять, увагу, мову, моторику. Емоції, волю і т.д.).

По-друге - важливою особливістю психічного недорозвитку є ієрархічність: пізніші вищі форми психічних процесів уражені сильніше, ніж елементарні. Наприклад, при відносному збережені елементарних функцуій моторики: ходи, хапання, порушена точна координація рухів, дрібна моторика кисті.

В дітей спостерігається уповільнене формування рухових навичок, порівняно з нормою, вони пізніше починають сидіти, ходити. В подальшому спостерігається неточність зорово-моторної координації, уповільнення швидкості реакцій . Порушена довільна увага, в деяких випадках недостатні обсяг уваги, її розподіл та переключення. Сприйняття в цих дітей характеризується білдністю і недостатністю: меншим порівняно з нормою обсягом, утрудненнями в сприйнятті зорово-просторових співвідношень, матеріалу та форми предметів. Специфічним є порушення пам’яті: механічне заапам’ятовування порушене незначно, або взагалі не порушене. Трапляється хороше механічне запам’ятовування цілих речень без розуміння смислу. Опосередковане і асоціативне запам’ятовування розвинуто гірше.

Порушення функції мови проявляється по-різному залежно від ступеня тяжкості та причин олігофренії. Траптляються порушення мовної моторики, що паризводять до неправильної вимови звуків. Низька змістовність мови:недостатній словниковий запас, порушення граматичної будови мови. Пасивний словниковий запас більшиий за активний, проте характерним є звужене розуміння слів та виразів, які виходять за межі повсякденного життя. Порушена регулююча функція мови. Її використання для саморегуляції діяльності дитини утруднене.

Інтелект теж уражений тотально і рівномірно. Спостерігається недостатність формування понять, нездатність до самостійного узагальнення та відокремлення. Порушена функція предметного аналізу. При дослідженні вербального та невербального інтелекту не виявляється істотної різниці в рівні досягнень.

Емоційно-вольова резуляція недостатня. Актуальними є тільки безпосередні подразники, низька здатність до вольового стримання і контролю емоційних імпульсів.

Загальна незрілість особистості проявляється в пасивності, сильній навіюваності, недорозвитку пізнавальних інтересів та вольової регуляції.

1. Класифікація олігофреній. Поняття про олігофренії.

• спадкові, в т.ч., пов’язані з пораженням генеративних клітин;

• внутрішньоутробні, що діють на зародок і плід;

• перинатальні і перших 3 років життя.

Класифікація олігофреній. Існують різні класифікації олігофреній. Найбільш вживана базується на групуванні олігофреній за вираженістю слабоумства. Спостерігаютьсяґ такі ступені олігофренії:

• ідіотія;

• імбецильність;

• дебільність.

Поширена також етіологічна класифікація. За етіологією розрізняють наступні групи і форми олігофреній:

Перша група - олігофренії, зумовлені спадковими факторами -

• істинна мікроцефалія;

• синдром Крузона і Апера;

• ксеродермічні форми (синдром Рада);\

• ензимопатичні форми, зумовлені порушенням білкового, вуглеводного, ліпідного і інших видів обміну - фенілкетонурія, галактоземія, синдром Морфана;

• хвороба Лоуренса-Муна-Барде-Бідля і інші рідкісні спадкові захворювання;

• олігофренії, зумовлені хромосомнимиабераціями: хвороба Дауна, синдром Шерешевського-Тернера, синдром Клайнфелтера;

• олігофренії. Викликані мутагенним пораженняс генеративних клітин батьків (іонізуюча радіація, хімічні агенти).

Друга група- олігофренії, зумовлені внутрішньоутробним пораженням зародку і плоду (ембріо- і фетопатії):

• вірусними інфекціями - рубеолярна ембріопатія;

• вродженим сифилісом, токсоплазмозом і ін. Інфекціями;

• гормональними порушеннями і ін. Ендогенними факторами.

Третя група - зумовлені шкідливими факторами перінатального періоду і перших 3 років життя:

• зумовлені імунологічною несумісністю крові матері і плода;

• викликані асфіксією плоду і новонародженого і родовою травмою;

• викликані перенесеними інфекціями і черепно-мозговими травмами;

• атипові, зумовлені вродженою гідроцефалією, краніостенозом. Дитячим церебральним паралічом.

В залежності від темпераменту олігофреніва подяляють на:

• торпідних (заторможених);

• еретичних (збудливих).

Дебільність – як легка ступінь недорозвитку психіки при олігофренії.

Дебільність - легка ступінь слабоумства, яка характеризується конкретністю мислення, нездатністю до творчої поведінки, примітивністю інтересів та почуттів. Дебіли здатні до навчання, оволодівають нескладними трудовими процесами, можливе їх соцціальне пристосування в певних межах (IQ = 50-70).

Легку дебільність важко відрізнити від психіки на нижній межі норми. Дебіли часто мають добре розвинуту мову. Їх поведінка більш адекватна і самостійна, що в якійсь мірі маскує слабкість мислення. Цьому сприяє добра механічна пам’ять і наслідування. Але спостереження і обстеження виявляють:

поняття числа несформоване, немає уяви про збереження кількості предметів при їх переміщенні (феномен Піаже). Вкрай недостатній запас знань про навколишнгю дійсність: дитина часто не знає свого прізвища, імен та фаху батьків, пір року. На відміну від більш тяжких форм олігофренії, емоції адекватні, пролте трапляються підвищена гальмівність або запальність і упертість.

Особистісний розвиток відхиляється від норми: зберігаються підвищена навіюваність, інертність, схильність до усталених життєвих стереотипів. При різкій зміні звичнрого перебугу життя можливе виникнення реактивних станів.

У підлітковому віці внаслідок гормональної перебудови організму та недостатності гальмівних механізмів мождиве виникнення гіперсексуальності, порушень статевого потягу. В деяких випадках трапляються порушення поведінки, потяг до бродяжництва. Підлітки з дебільністю можуть бути учасниками антисоціальних угруповань.

Доступне впізнання простих побутових предметів за малюнками, сприйняття складніших сюжетних зображень не завжди адекватне.

Недостатнє довільне мислення, фіксуються інертність, тугорухомість психічних процесів, часом - нездатність до концентрації уваги, непосидючість та рузхова розгальмованість.

Працездатність не порушена, проте спостерігається більша продуктивність при виконанні сереотипної механічної роботи та реакції пересиченості при необхідності осмислення завдань.

Часто трапляється інертність психічних процесів, уповільнений темп сенсомоторних реакцій. Механічне запам’ятовування успішне. Опосередковане і асоціативне - значно гірше. Це спричинене тим. Що не встановлюються логічні і асоціативні зв’язки і дитина сприймає завдання. Як запам’ятовування в двічі більшої кількості слів..

мовлення формується із знвачним запізненням: надовго зберігаються короткі фрази, аграматизми, порушена звуковимова. Жести використовуються рідко і малоефективно. Гра примітивніша, ніж у ровесників, переважає предметно-маніпуляційний рівень. Під час сюжетної гри спостерігається стереотипність. Відсутність розвитку сюжету.

Дитина байдкжа до оцінки та заохочення. Нездатнга критично оцінювати рівень своїх досягнень і не цікавиться думкою дорослого щодо них. Самооцінка - завищена. Під час дослідження оцінюють свій інтелект як найвищий, у своїх товаришів - дещо гірший, педагога сприймає - як найдурнішого.

При перериванні діяльності спостерігаються цікаві феномени: в дітей з дебільністю повернення до перерванохї дії трапляється частіше, ніж у нормальних. Виконання того самого завдання іншим способом не призводить до насичення. Утруднене розуміння прихованого змісту. Їм доступна розповідь за серією картинок, за умови здбільшення кількості фрагментів у картинках, спостерігається утруднення. При високій навчуваності дитина здатна на прості узагальнення.

З метою профілактики порушень соціальної адаптації у дітей з дебільністю необхідно вирішити питання про навчання. Навчання у спеціальних допоміжних школах-інтернатах дає змогу максимально розвинути можливості дитини, адаптувати її до життя. Навчання в масовій школі призводить до гальмування психічного розвитку та виникнення адаптаційних реакцій, оскількти дитина не може засвоїти шкільну програму і тому потрапляє до розряду хронічно невстигаючих.

При вирішенні питання промісце навчання виникають труднощів, пов’язані з розвитком окремих здібносьтей у дитини.

За умови правильного навчання і виховання дітей з дебільністю можлива адаптація до самостійного життя: засвоєння трудових навичок, вміння розпоряджатися грошима, обслуговувати себе та членів сім’ї. Відставання в розвитку чіткіше помітні на ранніх етапах. З роками, при помврно вираженій дебільності, відставання стає менш вираженим і не виступає так яскраво.

Імбецильність – середня ступінь недорозвитку психіки при олігофренії.

Імбецильність - середня ступінь недорозвитку психіки. Мова і психічні функції розвинуті більше, але такі особи не здатні до навчання, непрацездатні, їм доступні лише елементарні акти самообслуговування (IQ = 5-49).

Імбіцили мають досить добре диференційованфі різноманітні реакції на навколишнє. Їхня мова аграматична і косноязична. Вони можуть говорити неескладними фразами, словниковий запас досягає іноді 200-300 слів. Хоча розвиток статичних і локомоторних функцій проходить з великою затримкою, хворі засвоюють навички охайності, самостійно їдять, здатні себе обслуговувати. Таким хворим доступні нескладні узагальнення, вони мають деякий запас відомостей, непогано орієнтуються в звичайних життєвих обставинах.. в зв’язку з відносно доброю механічною пам’яттю і пасивною увагою, вони можуть засвоїти елементарні знання, якими користуються, як штампами. Деякі особи володіють порядковим рахунком, знають окремі букви, але засвоюють тільки прості трудові навики (прибирання, прання, миття посуду, окремі елементарні виробничі функції). Помітна крайня несамостійність, погане переключення. Емоції бідні, одноманітні, психічні процеси малорухомі і інертні. На переміну обстановки хворі дають специфічну негативну реакцію. В той же час. Особистість їх більше розвинута, ніж при ідіотії, вони образливі, встидаються своїх недоліків, адекватно реагують на сварку чи похвалу. Не мають ініціативи і самостійності, легко губляться в незвичних обставинах і потребують постійного нагляду і опіки. Хворі мають також підвищену навіюваність і схильність до сліпого наслідування.

Виділяються такі ступені імбецильності:

Глибока імбецильність - наближається до ідіотії (IQ = 5-19), але цим хворим доступне формування навичок охайності. Вони впізнають близьких, реагують на їх звичні прохання, використовують окремі слова з метою спілкування. Фразове мовлення відсутнє.

Чітко виражена імбецильність (IQ = 20-30). - діти здатні до засвоєння навичок не тільки охайності, а й елементарного самообслуговування. Мова бідна, проте складається з 2-3 слівних фраз, які використовуються у зв’язку з реальними повсякденними ситуаціями.

Помірна імбецильність (IQ = 35-49). - хворі володіють фразовим мовленням, впізнають та відтворюють літери, склади, прості слова. Можливе засвоєння простих трудовизх навичок.

Визначається імбецильність у віці 1-3 років. У дітей різко запізнюється формування моторних навичок: вони пізніше за своїх ровесників навчаються тримати голівку, сидіти, ходити. Довго відсутні точні рухи рук: дитина не хапає і не утримує іграшок, ложку. Відсутній інтерес до іграшок. Пізно формується фіксація погляду на предметах. У дітей 3-4 років утруднене розуміння зверненої до них мови, власна мова відсу4тня. В подальшому звертають на себе увагу бідність гри (яка обмежується маніпуляціями з предметами), несформованість навичок охайності і самообслуговування. При помірній імбецильності в молодшому шкільному віці спостерігається неспроможність правильно називати кольори, геометричні форми. Не вдається навчити поняття числу, часу. Виявляється недорозвиток упізнавання предметів за їхніми зображеннями. Недоступне встановлення зв’язку та послідовності подій у серіях з 2-3 складекних малюнків.