60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.

Документ - це будь-який матеріальний носій зафіксованої у ньому інформації, що має значення для кримінального судочинства.

Коло документів, що функціонують у кримінальному судочинстві є різноманітним.

Документи у криміналістиці поділяються на такі види:

1. За способом і засобами фіксації інформації документи можуть поділятись на:

а) письмові документи;

б) кінодокументи;

в) фотодокументи;

г) відеодокументи;

д) ізодокументи (наприклад, ізоробот розшукуваного злочинця; мальований, мальовано-композиційний і фотокомпозиційнийпортрети);

ж) фоно або тонодокументи (фонограми або тонограми тощо).

2. Письмові документи за формою письма можуть бути поділені на:

а) машинописьні документи;

б) рукописні документи;

в) комп`ютерні тощо

3. За видом матеріалу, на якому зафіксовані документологічні об`єкти:

а) документи виготовлені на стандартному матеріалі з використанням стандартних речовин та приладів тощо (на папері )

б) документи виконані нестандартним способом на нестандартному матеріалі (металі, дереві, фанері, камені, цеглі, різноманітних пластплівках тощо з використанням пишучої речовини крові, сечі, калу, молока, речовин тайнопису, дряпанням тощо).

4. За метою виготовлення документа:

а) виготовлені у злочинних цілях;

б) виготовлення у правомірних цілях;

5. За співвідношенням часу виготовлення документа і вчинення розслідуваного злочину:

а) виготовлення до вчинення злочину;

б) під час вчинення злочину;

в) після вчинення злочину, але під час провадження у справі тощо

6. За зв`язком виготовленого документа із діями злочинця чи інших учасників к/процесу:

а) документи, пов`язані з діями злочинця тощо;

б) документи не пов`язані з діяльністю тощо.

7. За суб`єктом виготовлення документа:

а) документи, складені злочинцем;

б) документ, складений іншими учасниками подій;

в) документи, складені слідчим;

г) документи, складені прокурором тощо

8. За змісто та характером інформації:

а) письмові акти, які можуть слугувати доказами юридичних відносин або фактів, що обумовлюють правові наслідки;

б) історичні достовірні письмена (архівні документи);

в) матеріальні об`єкти, в яких міститься певна інформація (перфокарта, дискета тощо);

9. За юридичним значенням документи поділяють на:

а) справжні;

б) несправжні.

10. За стосунком до джерела походження або складання документів:

а) оригінали;

б) копії.

11. За доказовим значенням:

а) документи, що мають доказове значення;

б) документи, що не мають доказового значання.

61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.

1. повна підробка,

2. часткова підробка,

Повна підробка документів – це виготовлення всіх складових частин документа (папір, бланк) і реквізитів (підписи, штампи тощо) з орієнтиром на справжні, тобто від початку і до кінця, підробляючи їх під справжній зразок, по – іншому це виготовлення фальшивого документа, який повністю імітує справжній.

Повній підробці піддаються найчастіше документи, що виготовляються на чистих аркушах паперу /довідки, свідоцтва, атестати, дипломи, посвідчення/. Менш часто повністю підробляють документи, що виготовляються типографським способом, оскільки зімітувати захисні властивості таких документів майже неможливо.

Ознаки повної підробки встановлюють шляхом порівняльного дослідження документів і справжнього зразка. Для цього призначають відповідний вид експертизи або слідчий здійснює огляд – попереднє дослідження за участю фахівця. Хоча щоб фахово засвідчити факт підробки, все одно потрібен висновок експерта.

За способами виготовлення повна підробка документів може здійснюватися:

- ксерокопіюванням;

- електрографією;

- термокопіюванням;

- виготовленням документів з форм плаского офсетного друку;

- зроблених фотохімічним засобом;

- виготовлення документів, надрукованих з кліше;

- фотографічним способом.

Часткова підробка – це внесення у справжній документ певних окремих змін шляхом:

• підчистки;

• хімічного витравлювання;

• змивання;

• дописки, вставки, додруковування або виправлення тексту, окремих букв, цифр, слів;

• за62ttttміни частин документу /фотографій, аркушів чи листів у багато сторінкових документах/;

• підробки підписів, відтисків печаток і штампів тощо.

Є декілька основних способів часткової підробки документів:

1 група: способи, спрямовані на зміну тексту документів

- механічна підчистка тексту;

- витравлювання (вибарвлення) тексту;

- дописування та виправлення в рукописному тексті;

- додруковування та виправлення в машинописному тексті;

2 група: способи, спрямовані на заміну окремих частин документу

- заміна аркушів документа;

- заміна фотографії в документі;

- підробка відтисків, печаток, штампів, підписів.

За ступенем використання технічних засобів виділяють такі способи підробки:

1) одноступінчасті- при підробці документа використовується лише 1 тип, вид технічного обладнання;

2) комбінованими- при підробці документа використовують поєднання різних технічних засобів.