Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

Індивідуальність особи – це неповторна своєрідність людини. Завдяки індивідуальності кожна людина виступає як окремий, своєрідний, неповторний член суспільства. Жінка та чоловік мають притаманні тільки їм звички, уподобання, особливості характеру, темперамент. Саме індивідуальність кожного із подружжя лежить в основі шлюбу, створенні сім’ї, виступає запорукою любові. Відомо, що на поведінку людини впливають як соціальні фактори (середовище, ситуація) так і біологічні фактори, психологічні особливості особистості.

Індивідуальна своєрідність не може не виявлятися на поведінці в сім’ї, відношенню до іншого з подружжя, батьків, дітей, сімейних обов’язків. Розглянемо, наприклад, такі важливі елементи як темперамент та характер. У спеціальній літературі темперамент розглядається як один із основних проявів своєрідності людини, у якому відображається направленість її психіки.¹⁸ Психологією як наукою розроблена ціла теорія темпераменту і не викликає сумніву наявність значного впливу темпераменту на різні сторони шлюбно-сімейних відносин людини, особливо на ті з них, що пов’язані з укладенням, розірванням шлюбу. Характер також відноситься до таких психологічних особливостей людини, які не можуть не впливати на шлюбно-сімейні відносини. Будь-які елементи структури соціальної психології (почуття, настрої, афекти, звички, традиції, забобони, переконання та ін.) безпосередньо пов’язані з відношенням кожного з подружжя до шлюбу, розлученню, сімейним та батьківським правам і обов’язкам. В свою чергу почуття, звички, переконання насамперед формуються шляхом виховання, що підкреслює їх значення в молодіжному середовищі як одних з умов щасливого шлюбу.

Оскільки людина – істота біосоціальна, то її шлюбно-сімейні відносини знаходяться також в залежності біологічних чинників. Відсутність досліджень, присвячених їх впливу на шлюб, розлучення, залишають місце лише для припущення про існування досить складної, опосередкованої соціальними умовами залежності між біологічною природою людини і її шлюбно-сімейними відносинами. Але, безперечно, наявність такої залежності викликає потребу в особливому, більш витонченому, розрахованому на всю складність людської натури підході до регулювання немайнових відносин подружжя. Оскільки основу шлюбу складає не тільки духовний, а й біологічний зв’язок подружжя, індивідуальність кожного з них у цьому відношенні є однією з складових її автономності. Об’єднуючись у сім’ю кожен з подружжя передає частку своєї індивідуальності іншому, одержуючи взамін його частку. Слід погодитися з висловленою думкою, що в щасливих сім’ях не виникає питань щодо поваги до індивідуальності одного із подружжя з боку іншого. Така повага вважається природною і не потребує повсякденного нагадування. Ст. 51 СК, у якій зазначено, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, по своїй суті затверджує стан сім’ї, у якій відсутня любов між подружжям. У тих сім’ях, де немає взаєморозуміння між подружжям, де кожен з них живе своїм індивідуальним життям, виникає потреба в праві на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, але народна мудрість говорить, що милим бути не присилуєш.¹⁹

Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток

Маючи право на фізичний та духовний розвиток, подружжя повинно вирішувати ці питання на засадах рівності, взаємоповаги і підтримки одне одного. Оскільки основу шлюбу складає крім духовного ще й біологічний зв’язок подружжя, ослаблення фізичного здоров’я людини, має потребу в компенсації. Нею, як бачиться, може і повинно стати зміцнення моральних основ сім’ї, розвиток культури сімейних відносин, збагачення духовного життя сім’ї.

Право чоловіка та дружини на зміну прізвища

При реєстрації шлюбу нареченим надається право надалі іменуватися своїми дошлюбними прізвищами, що підкреслює однакову соціальну цінність особистості чоловіка і жінки. За взаємною згодою наречені можуть обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя. Присвоєння якого-небудь іншого прізвища не дозволяється. Загальне прізвище підкреслює наявність шлюбу і є правовою основою для присвоєння і дітям загального сімейного прізвища. Якщо при виборі прізвища між нареченими виникнуть непорозуміння, то працівник державного органу РАЦСу залишає подружжю їх дошлюбні прізвища.

Кожен з наречених має право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої, тобто йменуватися подвійним прізвищем. Таким чином, при реєстрації шлюбу один із наречених має право прийняти об’єднане прізвище, наприклад, „Пойда-Березовський”, а другий – залишити своє дошлюбне прізвище, наприклад, „Березовський”. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхнім бажанням визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Приєднувати до подвійного прізвища ще одне прізвище не дозволяється, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена та (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище інший (ст. 35 СК).

Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу РАЦСу, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища, наприклад „Пойда”, або приєднати до свого прізвища прізвище іншого з подружжя, тобто йменуватися подвійним прізвищем, наприклад, „Пойда-Березовський”.

Право на зміну прізвища згідно зі ст. 53 СК може реалізувати подружжя тільки за взаємною згодою, зміна прізвища одним із подружжя без згоди іншого неможлива.

У разі зміни прізвища державний орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб.

Одержане при реєстрації шлюбу або в результаті зміни за взаємною згодою подружжя прізвище, подружжя зберігає протягом усього життя.

Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим не створює для іншого обов’язку змінити прізвище.