II Складні ліпіди:

1 Фосфоліпіди. Залежно від спирту, який входить до складу фосфоліпіду, їх поділяють на гліцерофосфоліпіди і сфінгофосфоліпіди.

1.1 Гліцерофосфоліпіди – це складні ефіри гліцеролу і жирних кислот, похідні фосфатидної кислоти, етерифікованої аміноспиртами – холіном, етаноламіном, серином.

Залежно від аміноспирту, який входить до складу фосфоліпіду, вони мають назву - фосфатидилхолін (лецетин), фосфатидилетаноламін, фосфатедилсерин.

СН₂ – О – СО –R₁

СН – О – СO –R₂

| ||

СН₂ – О – Р – О – холін (етаноламін, серин)

│

ОН

Холін- -О-СН₂-СН₂-N⁺- (СН₃)₃

Етаноламін - -О-СН₂-СН₂-NН₂

Серин - -О-СН₂-СН-NН₂

│

СООН

У природних фосфоліпідах у a-положенні знаходяться насичені жирні кислоти, у b-положенні - ненасичені жирні кислоти. Інозитфосфатиди замість азотистої основи містять 6-атомний циклічний спирт інозитол.

СН₂ – О – СО –R₁

СН – О – СО –R₂

О ^{ОН Н}

|| ^Н _Н _ОН ^ОН

СН₂ – О – Р _{Н
Н}

| О _Н

ОН _ОН _ОН

Біологічна роль гліцерофосфоліпідів базується на їх амфіфільних властивостях. У своїй структурі вони містять гідрофільні, полярні «голівки», які представлені залишками азотової основи і фосфорної кислоти, і гідрофобні неполярні «хвости» (вуглеводневі радикали жирних кислот).

Завдяки амфіфільності, у водному середовищі фосфоліпіди формують ліпідний бішар мембран, утворюють міцели та ліпосоми.
Інозитолфосфатид-4,5-дифосфат і продукти його гідролізу (діацилгліцерол та інозитом-3-фосфат) є вторинними посередниками передачі гормонального сигналу в клітину.
До гліцерофосфоліпідів відносять також плазмалогени – фактори активації тромбоцитів і кардіоліпіни – компоненти внутрішніх мембран мітохондрій.

1.2 Сфінгофосфоліпіди – містять аміноспирт сфінгозин, один залишок жирної кислоти, звязаний із аміногрупою амідним звязком, залишок фосфорної кислоти і азотову основу (частіше холін).

Сфінгомієліни - найбільш поширені сфінгофосфоліпіди. Особливо багато їх у нервовій тканині. Вони також зустрічаються у тканинах нирок, печінки та інших органів. Молекула сфінгомієліну містить полярну «голівку» (позитивно заряджений залишок холіну і негативно заряджений залишок фосфорної кислоти), та два неполярних «хвости» (аліфатичний ланцюг сфінгозину і ацильний радикал жирної кислоти).

Фосфохолін