- •Курс лекцій з біохімії
- •Передмова
- •1.1 Біологічна роль, класифікація, будова та функції основних класів ліпідів. Жирно-кислотний склад ліпідів
- •I Прості ліпіди:
- •II Складні ліпіди:
- •2.1 Глікосфінголіпіди - вуглеводні похідні церамідів - є головною формою гліколіпідів у клітинах тварин.
- •2.2 Гангліозиди – утворюються з глікозилцерамідів і додатково містять одну чи декілька молекул сіалової кислоти (частіше нейрамінову), а замість залишку глюкози – складний олігосахарид.
- •1.2 Основні шляхи внутрішньоклітинного метаболізму ліпідів
- •1.3 Катаболізм триацилгліцеролів: послідовність реакцій, механізми регуляції активності триацилгліцеролліпази, нейрогуморальна регуляція ліполізу
- •1.3.1 Послідовність реакцій ліполізу
- •1.3.2 Молекулярні механізми регуляції ліполізу
- •1.4 Окиснення жирних кислот: послідовність реакцій, енергетика процесу
- •1.4.1 Послідовність реакцій окиснення жирних кислот
- •3 Ферментативні реакції b-окиснення жирних кислот
- •4 Результат 1-го циклу b-окиснення:
- •1.4.2 Енергетичний баланс b-окиснення жирних кислот
- •1.5 Окиснення ненасичених жирних кислот та жирних кислот із непарним числом атомів вуглецю
- •1.6 Метаболізм гліцеролу
- •1.7 Метаболізм кетонових тіл
- •2 Ацетил-КоА
- •2.1 Біосинтез вищих жирних кислот: метаболічні джерела, ферментативні реакції, регуляція синтезу. Елонгація жирних кислот. Утворення моно- і поліненасичених жирних кислот
- •2 Послідовність реакцій синтезу насичених жирних кислот
- •2.1.2 Елонгація жирних кислот. Утворення моно- і поліненасичених жирних кислот
- •2.2 Біосинтез триацилгліцеролів
- •2.3 Шляхи обміну фосфоліпідів
- •2.4 Метаболізм сфінголіпідів. Генетичні аномаліі обміну сфінголіпідів
- •2.5 Біосинтез, шляхи біотрансформації та екскреція холестеролу з організму
- •2.5.1 Біосинтез холестеролу
- •2.5.2 Шляхи біотрансформації холестеролу
- •2.6 Ресинтез триацилгліцеролів у ентероцитах
- •2.7 Циркуляторний транспорт ліпідів. Ліпопротеїни крові
- •Регуляція та порушення ліпідного обміну
- •2.8.1 Регуляція метаболізму ліпідів у жировій тканині
- •3 Джерела гліцерол-3-фосфату:
- •Гормональна регуляція метаболізму ліпідів у жировій тканині
- •1 Гормони, які підвищують швидкість естерифікації
- •2 Гормони, які підвищують швидкість ліполізу
- •2.8.3 Порушення ліпідного обміну.
- •Список літератури
II Складні ліпіди:
1 Фосфоліпіди. Залежно від спирту, який входить до складу фосфоліпіду, їх поділяють на гліцерофосфоліпіди і сфінгофосфоліпіди.
1.1 Гліцерофосфоліпіди – це складні ефіри гліцеролу і жирних кислот, похідні фосфатидної кислоти, етерифікованої аміноспиртами – холіном, етаноламіном, серином.
Залежно від аміноспирту, який входить до складу фосфоліпіду, вони мають назву - фосфатидилхолін (лецетин), фосфатидилетаноламін, фосфатедилсерин.
СН2 – О – СО –R1
|
СН – О – СO –R2
О
| ||
СН2 – О – Р – О – холін (етаноламін, серин)
│
ОН
Холін- -О-СН2-СН2-N+- (СН3)3
Етаноламін - -О-СН2-СН2-NН2
Серин - -О-СН2-СН-NН2
│
СООН
У природних фосфоліпідах у a-положенні знаходяться насичені жирні кислоти, у b-положенні - ненасичені жирні кислоти. Інозитфосфатиди замість азотистої основи містять 6-атомний циклічний спирт інозитол.
СН2 – О – СО –R1
|
СН – О – СО –R2
О
ОН Н
||
Н
Н
ОН
ОН
СН2
– О – Р Н
Н
|
О Н
ОН
ОН
ОН
Біологічна роль гліцерофосфоліпідів базується на їх амфіфільних властивостях. У своїй структурі вони містять гідрофільні, полярні «голівки», які представлені залишками азотової основи і фосфорної кислоти, і гідрофобні неполярні «хвости» (вуглеводневі радикали жирних кислот).
Завдяки амфіфільності, у водному середовищі фосфоліпіди формують ліпідний бішар мембран, утворюють міцели та ліпосоми.
Інозитолфосфатид-4,5-дифосфат і продукти його гідролізу (діацилгліцерол та інозитом-3-фосфат) є вторинними посередниками передачі гормонального сигналу в клітину.
До гліцерофосфоліпідів відносять також плазмалогени – фактори активації тромбоцитів і кардіоліпіни – компоненти внутрішніх мембран мітохондрій.
1.2 Сфінгофосфоліпіди – містять аміноспирт сфінгозин, один залишок жирної кислоти, звязаний із аміногрупою амідним звязком, залишок фосфорної кислоти і азотову основу (частіше холін).
Сфінгомієліни - найбільш поширені сфінгофосфоліпіди. Особливо багато їх у нервовій тканині. Вони також зустрічаються у тканинах нирок, печінки та інших органів. Молекула сфінгомієліну містить полярну «голівку» (позитивно заряджений залишок холіну і негативно заряджений залишок фосфорної кислоти), та два неполярних «хвости» (аліфатичний ланцюг сфінгозину і ацильний радикал жирної кислоти).
Фосфохолін
О Жирна кислота
(Н3С)3N+-CН2-СН2-О-Р-О-СН2 О
О- СН-NН-С –R
НО-СН-СН=СН-(СН2)12-СН3
Сфінгозин
Структура сфінгомієліну
Сфінгомієліни як амфіфільні речовини є структурними компонентами мембран.
Сполуки сфінгозину з жирними кислотами мають назву церамідів.
НО-СН2
О
Сфінгозин Жирна кислота
СН-NН-С –R
НО-СН-СН=СН-(СН2)12-СН3
Структура цераміду
2 Гліколіпіди – широко представлені в тканинах мозку, у невеликій кількості зустрічаються в інших тканинах.
