Заняття 3. Функції підприємця Роль підприємницької діяльності у розвитку економіки

У процесі своєї діяльності підприємець може виконувати три функції, а саме: підприємця-власника, підприємця-господаря, підприємця-менеджера, який керує виробництвом.

На невеликих підприємствах всі ці ролі виконує, як правило, одна особа. У великих фірмах йде відокремлення функцій власності, господарювання, менеджменту.

І в малих, і у великих фірмах підприємець виконує деякі функції, специфічні саме для цього виду діяльності. По-перше, це ресурсна (господарська) функція, яка полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання ресурсів, землі, капіталу, праці, грошей, інформації в єдиний процес виробництва товару чи послуги. По-друге, це управлінська функція. Підприємець організовує виробництво та збут своєї продукції, бере на себе прийняття основних рішень на всіх етапах діяльності. По-третє, це інноваційна функція, тобто така, що пов’язана з інноваціями (нововведеннями), новаторством, творчістю, освоєнням нової продукції, нових технологій, нових форм організації праці, пошуком нових ринків збуту тощо. Четверта функція - це необхідність йти на ризик, що випливає з попередньої функції. Адже підприємець використовує нові ідеї, нічого не знаючи про їх віддачу в майбутньому. Тому він повинен ризикувати своїм часом, своєю працею, діловою репутацією, вкладеними коштами.

Функції підприємця деталізуються залежно від конкретних етапів його діяльності.

Підприємницьку діяльність можна умовно поділити на складові частини: розробка концепції справи, планування, реалізація проекту. На кожному етапі підприємець виконує різні функції.

Розробляючи концепцію справи, підприємець приймає принципові рішення, які закладаються в основу майбутньої справи. Він аналізує напрямки діяльності фірми, вивчає потреби та можливості ринку, проводить переговори з партнерами, постачальниками, інвесторами. Інвестори - це фірми або окремі особи, що вкладають свої капітали у таке підприємство. На стадії планування підприємець формує бізнес-план конкретного виробничого процесу, визначає організаційну структуру підприємства, тестує ринок стосовно обраної для випуску продукції. Складання бізнес-плану є великим мистецтвом. Від уміння передбачити, продумати наперед усі можливі нюанси справи залежить успіх її завершення.

Якщо, наприклад, підприємець вирішив розпочати виробництво нової моделі спортивного взуття, він має оцінити вірогідний прибуток від справи. Для цього він розробляє виробничу програму, де зазначає обсяги виробництва свого товару, аналізує наявні ресурси для її виконання, шляхи забезпечення ресурсами. Крім того, підприємець повинен ознайомитись з ринком спортивного взуття, виявити попит на цю продукцію, оцінити, чи будуть купуватись його вироби. Він оцінює також ступінь ризику, тобто можливі невдачі, збиток. За умов розвиненого ринку, як правило, рішення про початок випуску нової продукції приймається за участі експертних комісій. Підприємець своїм бізнес-планом має переконати їх в обґрунтованості свого проекту.

На стадії реалізації проекту підприємець повинен привести в дію виробничо-збутовий та організаційний механізм фірми, здійснювати стимулювання всіх учасників виробничого процесу та контроль за виконанням ним своїх обов’язків.

Підприємницький дохід. Виконуючи такі складні функції, підприємець, звичайно, діє під впливом достатніх стимулів, мотивів. Найсильнішим мотивом є одержання підприємницького доходу.

Будь-яка підприємницька діяльність завжди є ризиковою. Адже підприємництво передбачає використання нових ідей, нових технологій, і ніхто точно не знає, яка віддача від них у майбутньому. Діяльність підприємця залежить від багатьох зовнішніх змінних, які можна назвати факторами ризику. По-перше, це змінність економічного середовища. Підприємець працює на невідомий ринок. В Україні економічні умови змінюються під впливом політичних факторів. Підвищуються податкові ставки, вводяться несподівані відрахування, трансформуються форми власності. По-друге, фактором ризику можуть стати непередбачені природні явища, а саме: землетрус, повінь тощо. По-третє, за умов науково-технічного прогресу зростає вірогідність технологічних аварій. Тяжким лихом для економіки України став вибух на Чорнобильській АЕС. Четвертим фактором ризику є криміногенний, пов’язаний з можливістю рекету, крадіжок, злочину.

Все це означає, що підприємець обов’язково в своїй діяльності матиме справу з невизначеністю і підвищеним ризиком. За таких умов завданням підприємця є не уникнення ризику, а вміння його відчувати, передбачати, знижувати до мінімально можливого рівня. Для цього передусім слід визначити, що таке ризик. У побутовому розумінні - це загроза втрати будь-чого, непередбачені збитки.

Підприємницький ризик - це загроза того, що підприємець понесе збитки, втратить свої ресурси або одержить доходи менші, ніж ті, на які він розраховував.

Передбачений ризик з підготовкою до нього, з усіма заходами щодо його зменшення, є розумним ризиком.

Підприємець може розробити шляхи зменшення або уникнення ризику. Для цього він, по-перше, аналізує структуру потенційних збитків, виділяючи в ній переважні та другорядні витрати, більш вірогідні та більш випадкові витрати. По-друге, підприємець оцінює ступінь ризику, інакше кажучи, величину ризику та процент його ймовірності.

Слід зауважити, що в підприємницькій практиці часто втрати на одній ділянці компенсуються прибутками на іншій. Тому, ідучи на ризик, підприємець зіставляє, чим він зможе перекрити можливі збитки. Прибутки й збитки є необхідними двигунами ринкової економіки, оскільки вони показують найкращі й найгірші варіанти її розвитку.

Умови, необхідні для розвитку підприємництва. Сьогодні підприємництво ще не забезпечує достатнього розквіту нашої економіки. Багато в чому це пояснюється тим, що не створені необхідні внутрішні та зовнішні умови для розвитку самого підприємництва. До внутрішніх умов слід віднести рівень кваліфікації підприємця, обґрунтованість концепції виробництва товару чи надання послуги, наявність широких контактів, достатність матеріальних та фінансових ресурсів, невміння визначити зацити споживачів.