Заняття 2. Зміст підприємницької діяльності Мета підприємницької діяльності

З метою забезпечення своєї життєдіяльності суспільство має виробляти багато різноманітних, необхідних людині речей, надавати численні послуги, виконувати різні роботи, організовувати обмін товарів. Але для того, щоб забезпечити людей усім необхідним, слід так організувати цю роботу, аби в ній були зацікавлені всі - виробники, працівники сфери обслуговування, торгівлі й саме суспільство. Накопичений світовий досвід переконує, що найбільш вдалою формою такої організації праці й обміну є вільний ринок, тобто коли виробник виготовляє ту продукцію, яка користується попитом на ринку, потрібна людям.

В основі ринкових відносин лежать товарно-грошові відносини за схемою виробник - товар -споживач, де обмін товарів проводиться за грошовим еквівалентом. У цих відносинах основним регулятором є потреби людей - особисті, культурно-побутові та будь-які інші. Саме ці суспільні потреби визначають спрямованість виробництва, його характер, зміст, структуру, тобто виробництво значною мірою зумовлене ринком, його потребами.

Для сприяння розвитку ринкових відносин і ринкової економіки необхідні певні соціально-економічні умови, які нині намагається створити наша держава Україна. Це передусім проголошення державного суверенітету України, прийняття закону про економічну самостійність України і, нарешті, проголошення Акта незалежності України та прийняття низки важливих законів. Ці надзвичайно великої ваги документи закладають підвалини для розвитку ринкових відносин, для поступового переходу до ринкової економіки. Ринкова економіка зумовлює необхідність свободи підприємницької діяльності, за якою структура і характер суспільного виробництва визначатимуться попитом товару. У свою чергу попит на ту чи іншу продукцію зумовлюватиметься потребами громадянського суспільства. Отже, ринкова економіка - це не хаотичне виробництво, коли кожен підприємець виробляє ту продукцію, яка йому заманеться. Суспільне виробництво за умов ринкової економіки підпорядковане досить суворим законам ринку - виробляти те, що потрібно людям. Неякісна, морально застаріла, малоефективна, екологічно небезпечна, енерго- та матеріаломістка продукція за умов ринку попитом користуватися не буде і, отже, не буде стимулу для її виробництва. Але досягти цього можна лише за умови вільної ринкової конкуренції, коли однакову продукцію вироблятимуть кілька підприємств, які змагатимуться між собою за конкурентоспроможність своєї продукції, за оволодіння ринком. Саме ці фактори спонукають необхідність створення найбільш сприятливих організаційно-правових умов, передусім для широкого розгортання вільної підприємницької діяльності в Україні. Це один з найважливіших шляхів підвищення ефективності суспільного виробництва, насамперед його технічного рівня, і зрештою добробуту народу України. Такий шлях випробуваний багаторічним досвідом країн з високорозвинутою ринковою економікою.

Зрозуміло, що не будь-яка діяльність визнається підприємницькою чи підприємництвом. Тоді постає питання: “А яка саме?”. Стаття 42 Господарського кодексу України дає визначення цього поняття: “Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У той же час під господарською діяльністю “розуміється діяльність суб’єкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленя та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність” (Ст. З ГКУ).

Отже, підприємець - це громадянин або організація, що здійснює підприємницьку діяльність.

Наведене визначення підприємництва містить певні правові ознаки підприємницької діяльності. По-перше, це діяльність за власного ініціативою, яку виявив сам підприємець. Звичайно, ця ініціатива зумовлюється певними фактичними обставинами - відсутністю товару чи послуг, великим попитом на ці товари й послуги, наявністю сировини або інших можливостей виготовити ці товари чи надати послуги, використати виробничі відходи на користь людям тощо. Він виявив підприємливість, тобто придумав спосіб задовольнити потреби людей з вигодою для себе. Саме підприємницька діяльність розрахована на винахідливість людей, на їхню ініціативу, розсудливість, пошуки способу заробити гроші, але в межах закону. Тому підприємці - люди винахідливі, ініціативні, здатні на рішучі й сміливі дії, люди, які постійно перебувають у пошуку більш раціонального підприємництва. Як тільки підприємець втратить ініціативу, він перестане ним бути, адже його обійдуть більш кмітливі конкуренти.

По-друге, підприємницька діяльність започатковується за самостійною ініціативою. Це означає, що підприємець може розраховувати лише на власний розум, свої можливості й здібності, власні матеріальні та фінансові ресурси. Звичайно, держава сприятиме його підприємницькій діяльності. Але розраховувати на те, що держава забезпечить його сировиною і всім необхідним, знайде споживачів тощо, він не може, цього не буде. Сам думай, де знайти сировину та інші матеріали, як виробити продукцію, як і кому її збути, яким транспортом і куди її доставити. Підприємцю доведеться самостійно господарювати, самостійно розв’язувати безліч складних господарських проблем. Держава не може і не повинна займатися господарюванням. Це справа підприємців, на самостійну ініціативу яких держава розраховує і сприятиме її розвитку.

По-третє, підприємницька діяльність має систематичний характер, тобто здійснюється постійно впродовж більш-менш тривалого строку. Одноразова дія з виготовлення певного товару чи надання послуг не є підприємництвом. Підприємницька діяльність, як правило, є основною діяльністю підприємця, якій він віддає свої здібності, розум, час, винахідливість тощо. Вона є постійним джерелом його доходу чи прибутку. Разом з тим, це не означає, що систематична підприємницька діяльність даного підприємця є єдиною формою його діяльності. Він може займатися будь-якими іншими формами діяльності, у тому числі й підприємницькою. Один і той же підприємець може виготовляти продукцію, організовувати торгівлю нею, надавати послуги з її обслуговування, бути викладачем у школі чи вузі.

По-четверте, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик. Це означає, що сам підприємець бере на себе будь-які наслідки своєї підприємницької діяльності - як позитивні, так і негативні. Успішна підприємницька діяльність принесе йому прибутки, які є метою будь-якого підприємництва. Якщо ця діяльність буде не дуже успішною або навіть збитковою, то всі збитки падають на самого підприємця. При цьому слід мати на увазі, що ці негативні наслідки припадають на долю незалежно від того, винен він у цьому чи ні. Можливе й таке, що збитки настали від обставин, які не залежали від самого підприємця. Проте ці негативні наслідки бере на себе підприємець аж до банкрутства.

Збиткові наслідки падають на підприємця і тоді, коли його спіткала біда, якесь стихійне лихо або просто невдалий збіг обставин. Наприклад, сталася пожежа, і згоріло підприємство чи інше майно. Продукцію виготовили низької якості, і вона не користується попитом, що й принесло збитки. Робота виконана неякісно, тому що краще підприємець просто не може, і замовник відмовляється її приймати. Всі збитки від такої невдалої підприємницької діяльності завжди несе сам підприємець, оскільки- він здійснює її на власний ризик. У таких випадках підприємцю розраховувати на державну допомогу нічого. Держава за борги підприємця відповідальності не несе. Проте підприємець може застрахувати своє майно від випадкової загибелі чи ушкодження.

По-п’яте, підприємець починає свою діяльність з метою одержання прибутку. Це найбільш характерна і визначальна риса чи ознака підприємницької діяльності. Саме цим вона відрізняється від будь-якої іншої господарської діяльності. Саме для цього починає підприємець свою підприємницьку діяльність, яка ззовні ніби й не відрізняється від господарської. Річ у тім, що деякі організації чи об’єднання некомерційного характеру (творчі спілки, благодійні та релігійні організації тощо) можуть мати у своєму складі господарські підприємства, які виробляють певну продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності зазначених організацій, але без мети одержувати певні прибутки. Наприклад, благодійна організація має їдальню (підприємство), яка готує їжу (продукцію) для підгодовування нужденних. Релігійна організація має виробництво з випуску свічок або інших релігійних реквізитів, наприклад, хрестиків, іконок тощо.

Ці підприємства не ставлять собі за мету одержання прибутку. Вони мають некомерційний характер, хоча і здійснюють господарську діяльність. Поняття господарської діяльності ширше від поняття підприємницької діяльності. Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі й підприємницька, пов’язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Але ця діяльність може бути некомерційною, тобто без наміру одержання прибутку. Можна сказати й так: підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер.

Слід підкреслити й те, що основна мета будь-якої підприємницької діяльності - одержання прибутку, який завжди оцінюється в грошах. Інакше кажучи, підприємництво - це спосіб добування грошей. Мати гроші - природне бажання людини, оскільки через них можна задовольнити будь-які потреби. Але здобувати гроші можна різними способами: власною працею, використанням своїх природних творчих нахилів і здібностей тощо, але в межах закону. Це законні способи. В той же час можна здобувати гроші крадіжкою, обманом, шахрайством. Це - незаконні способи, які караються законом.

Отже, підприємництво - це така діяльність, рушійною силою якої є природний потяг людини здобувати гроші, зацікавленість підприємця поліпшити власний добробут, власне життя шляхом одержання прибутку. Це чесний шлях, дозволений законом і в межах закону. Тут помітний такий взаємозв’язок - підприємець прагне здобути гроші для поліпшення власного життя і життя своїх близьких шляхом задоволення потреб людей і суспільства в цілому у товарах, послугах, яких вони потребують. Це об’єктивна закономірність ринкових відносин. Тому підприємницька діяльність, яка здійснюється в межах закону, заслуговує на всіляку підтримку суспільства і повагу з боку громадян.

Для виникнення і розвитку підприємництва необхідне ринкове середовище. Але сам розвиток ринкової економіки неможливий без підприємництва. Підприємництво є головною дійовою частиною ринкового механізму.

При цьому воно має два боки. З одного боку, індивідуальна діяльність підприємця спрямована на отримання прибутку, тобто на власне збагачення. Вклавши гроші у справу, підприємець бажає не просто повернути їх, а й значно збільшити первісну суму. Проте отримання прибутку для підприємця не є одноразовим актом. Це процес руху його капіталу. Тому для справжнього підприємця миттєве збільшення свого особистого багатства не є лейтмотивом діяльності. Більшу частину прибутку підприємці вкладають у розвиток перспективних напрямків господарської діяльності. Для цього підприємець повинен ретельно вивчати потреби суспільства і прагнути задовольнити їх якомога швидше, повніше та якісніше. Спрямованість підприємницької діяльності на задоволення потреб споживачів а її другим боком. У ринковій економіці саме підприємець першим повинен вгадати, які товари та послуги завтра знадобляться споживачеві. Реалізуючи цю мету, підприємець розв’язує в ринковій економіці такі завдання:

• оперативно реагує на потреби ринку, оскільки прагне швидше, ніж суперники, одержати вигоду;

• швидко впроваджує новітні досягнення науково-технічних розробок, оскільки хоче скоротити свої витрати на виробництво та збільшити продуктивність праці;

• завдяки вищеназваному сприяє раціональнішому використанню ресурсів суспільства (економному й доцільному);

• створює конкурентне середовище, в якому розвиваються творчість, ініціативність, уміння будувати господарські зв’язки з партнерами, потяг до самовдосконалення.