Голод 1946-1947 рр.

Причини голоду:

1. Важкі наслідки війни.

Зменшення внаслідок війни посівних площ, занепад матеріально-технічної бази колгоспів, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, низька врожайність культур, нестача спеціалістів та робочої сили. Ситуація ускладнювалася розоренням війною підсобних господарств колгоспників:

• 43% колгоспників на початку 1946 р. не мали корів; • 20% не мали жодної худоби, навіть птиці.

2. Посуха і неврожай 1946 р.

Внаслідок посухи у 1946 р. хліба в Україні зібрали у 3,5 разу менше, ніж у 1940 р.

3. Великі плани хлібозаготівель.

Плани хлібозаготівель мали постійну тенденцію до збільшення (у липні 1946 р. плани хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн пудів). На фоні неврожаю та надмірних постачань у республіці загострилася проблема кормів. Почався масовий падіж худоби. На 1 січня 1947 р. поголів’я великої рогатої худоби в Україні зменшилося на 56 тис. голів, свиней на 1 млн, коней на 35 тис.

4. Відбудова промисловості за рахунок сільського господарства.

5. Незбалансована економічна політика державно-партійного керівництва в центрі й на місцях.

6. Масове вивезення продукції сільського господарства за кордон.

У 1946 р. СРСР експортував 1,7 млн тонн зерна, причому значна частина передавалася іншим державам безкоштовно у формі «братерської допомоги».

СРСР надавав продовольчу підтримку країнам Східної Європи, навіть Франція отримала 600 тис. тонн зерна. 

Дії влади

1. Радянське керівництво не визнавало факту голоду.

2. Посилювалося кримінальне переслідування «розкрадачів хліба», яких згідно зі статтею 131 Конституції СРСР 1936 р. кваліфікували як «вороги народу».

Тисячі колгоспників, у тому числі підлітків і жінок, було засуджено як «саботажників», «розкрадачів соціалістичної власності», «підривників основ соціалізму».

4 червня 1947 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна».

За зрізання та збирання голодними людьми колосків передбачалося ув’язнення від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

3. Міжнародна спільнота запропонувала свою допомогу в подоланні наслідків Другої світової війни та голоду 1946-1947 рр., однак Москва відмовилася від неї, а також від допомоги США («план Маршалла»). 

Наслідки голоду

1. Голод охопив більшу частину східних і південних областей України.

2. Великі людські втрати (1 млн осіб).

3. Голод додатково ускладнив і без того тяжкий процес відбудови.

4. Негативно вплинув на моральний стан суспільства.

5. Почалася масова втеча селян, особливо молодих, у промисловість, на транспорт, на будови.

Зміни в житті та побуті населення

1. У важких умовах жила більшість населення.

Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах. Вироби для задоволення елементарних потреб не виготовляли взагалі або виробляли у мізерних кількостях.

2. Карткова система, що існувала до 1947 р., забезпечувала лише напівголодне існування населення.

3. Надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства — податки стягували з тих, хто тримав свиней, мав яблуні й груші. Селянам треба було здавати державі молоко (по 200 л з господарства). Селян примушували купувати на великі суми облігації державної позики.

4. Праця в колгоспах після війни лягала в основному важким тягарем на жінок і підлітків.

5. Для колгоспників не існувало відпусток, державних пенсій, гарантованої грошової платні.

6. Коней у колгоспах залишилося мало й орати часто доводилося коровами, які після цього різко знижували надої. 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя».

Колгоспників, які не виробили мінімуму трудоднів, часто висилали до Сибіру та в інші віддалені місця СРСР.

7. Широко залучалися до тяжкої праці жінки і підлітки і в промисловості. У 1947 р. у вугільній та металургійній галузях промисловості працювало 35% жінок. Це все призводило до травмування, каліцтв, людських втрат на виробництві.

8. Протягом 1946-1950 pp. в Україні було збудовано житла загальною площею 46 млн кв. м. Але життєві й побутові умови населення, попри значні масштаби будівництва, залишалися складними. Мільйони сімей продовжували мешкати у бараках, перенаселених комунальних квартирах.

9. Відбудовувалися школи, навчальні заклади. Населення могло здобувати освіту. Відроджувалося медичне обслуговування, яке було безоплатним. Але й самовідданою працею медики не змогли забезпечити якісного медичного обслуговування населення.

10.  1947 р. Скасовано карткову систему.

Це призвело до зростання цін на продукти. Нові ціни більше ніж у 3 рази перевищували довоєнний рівень, тоді як заробітна плата зросла лише на 50%.

11. 1947 р. Проведено грошову реформу.

По вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а по вкладах понад 10 тис. крб — на дві третини. Обмін грошей, що зберігалися вдома, здійснювався в розрахунку 1 до 10.



Ідеологічні кампанії

«Жданівщина» — політика масових репресій проти творчої інтелігенції, нова ідеологічна кампанія в СРСР і в Україні з пошуками «ворогів народу».

Назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова, який очолив ідеологічний відділ ЦК ВКП(б) з 1946 р. та був провідником політики посилення ідеологічного тиску на суспільно-політичне і культурне життя.

Мета

• Посилення контролю над творчими процесами в галузі культури.

• Посилення боротьби з вільнодумством, інакомисленням, новаторством, заборона свободи творчості в суспільстві.

• Придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї.

• Утвердити в суспільстві марксизм-ленінізм — єдину обов’язкову для всіх ідеологію.

• Посилити ідеологічне оброблення населення. 

1. 1946 р. В Україні видано цілу низку постанов ЦК КП(б)У:

• «Про перекручення й помилки у висвітленні української літератури» в «Нарисі історії української літератури»;

• «Про журнал сатири та гумору «Перець»,

• «Про журнал «Вітчизна» та ін.»;

• «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення».