Підсумки виконання 4-го п’ятирічного плану розвитку народного господарства

1. Темпи відбудови народного господарства були високими:

• навесні 1947 р. Дніпрогес дав перший струм;

• відновилися довоєнні потужності Зуєвської, Харківської, Одеської та інших великих теплових електростанцій;

• піднялися з руїн «Запоріжсталь», «Азовсталь», машинобудівні підприємства Києва, Харкова та інших міст;

• у 1948 р. здано в експлуатацію найбільший на той час в СРСР і в Європі газопровід Дашава — Київ;

• обсяг валової продукції промисловості України збільшився в 4,5 разу й перевищував рівень 1940 р. на 15%;

• стали до ладу 22 доменні, 43 мартенівські печі, 45 прокатних станів, 130 шахт, до 1950 р. відновили роботу 104 машинобудівні заводи;

• на кінець п’ятирічки Україна виробляла чавуну, сталі, кам’яного вугілля стільки само, як у довоєнний час, а з виробництва прокату, чорних металів, продукції машинобудування, електроенергії, залізної руди значно перевищувала цей рівень;

• утім легка промисловість розвивалася слабко і у 1950 р. вона сягала лише 80% довоєнного рівня;

• занедбаність легкої та харчової промисловості призвела до значного дефіциту багатьох товарів: продовольства, взуття, одягу.

2. Обсяг валової продукції промисловості всієї України на кінець 1950 р. збільшився у 4,4 разу і перевищив рівень 1940 р. на 15% у вартісних показниках (проте довоєнного рівня за фізичними обсягами було досягнуто лише у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.)).

3. Промисловий потенціал республіки поповнився низкою нових підприємств, було засновано нові галузі промисловості — автомобільну, радіотехнічну.

Відмінність відбудови народного господарства України від відбудовчих процесів у Західній Європі

Відмінність відбудовчих процесів була зумовлена різними:

• пріоритетами і метою, • стартовими умовами, • шляхами, • способами, • можливостями.

1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.

• Тільки прямі збитки, заподіяні господарству України, становили 285 млрд. крб.

• Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових фабрик, заводів, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.

• В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, а промислове виробництво становило 26% довоєнного рівня.

• Значно меншими, ніж у нашій республіці, були руйнування промислового потенціалу в країнах Заходу.

• Рівень англійської промисловості вже у 1946 р. досяг 90% показників 1937 р.

• Франція вже 1948 р. досягла довоєнного обсягу промислового, а у 1950 р. — сільськогосподарського виробництва.

2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої допомоги, а західні країни активно використовували асигнування, що надавали США відповідно до «плану Маршалла».

• Західноєвропейські уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Західні країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946-1952 рр. 13,3 млрд. доларів.

• СРСР, а під його тиском ще вісім країн Центральної та Південно-Східної Європи відмовилися від участі у цьому плані.

• СРСР спирався на власні ресурси, використовуючи тяжку, ручну в багатьох випадках, працю українського населення. Широко використовували працю в’язнів сталінських концтаборів.

3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.

Західні країни розпочинали відбудову в такій послідовності:

• стабілізація національної валюти;

• відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв’язку;

• розвиток сільського господарства та на його основі харчової промисловості;

• розвиток виробництва предметів першої необхідності;

• розвиток важкої промисловості на основі розвитку науки і прогресивних технологій.

У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети були іншими:

• СРСР розпочинав відбудову з розвитку важкої промисловості, куди спрямували основні кошти і трудові ресурси;

• проводилася сувора економія і накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловості;

• задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на задній план;

• на основі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки;

• під час відбудови не брали до уваги екологічних аспектів;

• економіка У країни відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;

• переважала ручна праця;

• кількісні показники переважали над якісними;

• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.

4. У західних країнах процес відбудови відзначався швидшими темпами.

Західні країни довоєнного рівня досягли у 1947-1948 pp. В Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.).

5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.

Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей. Широко пропагувався рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця. Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув’язнених і військовополонених, праця жінок і підлітків, безплатна праця колгоспників.

6. Широко використовували в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.

Прикладом може слугувати Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя», виданий 21 лютого 1948 р.

7. У паливно-енергетичному балансі перевага у споживанні надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енергомісткість і металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.

8. Відбудова України, на відміну від країн Заходу, ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю, та інтеграцію з розвиненими країнами світу.