3. Роль приймальників-розподільників та притулків для неповнолітніх у системі попередження злочинності дітей та підлітків

Формування правової держави, посилення протидії злочинності, в тому числі підліткової, зумовлює фундаментальну потребу сучас­ного суспільства у розбудові на принципово нових, гуманістичних за­садах профілактичної роботи органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх як структури складова органів внутрішніх справ виконують важливі завдання попе­редження злочинності неповнолітніх - недопущення, попередження правопорушень і встановлення джерел, що їх породжують, прогнозу­вання можливостей криміналізації особи, зміни її мотивації, корекції негативних проявів.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх - це спеціальні установи органів внутрішніх справ, що призначені для тимчасово­го тримання окремих категорій неповнолітніх, яких необхідно ізолювати.

Приймальники-розподільники створюються для тимчасового тримання в них неповнолітніх віком від 11 до 18 років, які:

- вчинили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечні діяння, якщо є потреба, негайно ізолювати їх (за постановою слідчого, суду та ін.);

- згідно з рішенням суду, направляються у спеціальні установи для неповнолітніх;

- самовільно залишили спеціальний навчально-виховний за­клад, де вони перебували.

Основними завданнями приймальників-розподільників є:

- недопущення з боку неповнолітніх правопорушень;

- здійснення серед неповнолітніх профілактичної та виховної роботи;

- виявлення причин і умов, які сприяють злочинності у підлітко­вому середовищі;

- забезпечення належних умов тримання неповнолітніх.

У своїй діяльності приймальники-розподільники керуються Кон­ституцією України, законами України "Про міліцію". "Про органи і служ­би у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", кримінально-процесуальним законодавством та іншими актами зако­нодавства.

Неповнолітні можуть триматись у приймальниках-розподільниках протягом часу, необхідного для їх влаштування, але не більше 30 діб.

Неповнолітні, доставлені у приймальники-розподільники:

- розподіляються залежно від віку і статі за групами, чисельність яких не повинна перевищувати 20 осіб, і знаходяться під цілодобовим наглядом посадових осіб приймальників-розподільників;

- тримаються в умовах, що виключають можливість само­вільного виходу і вчинення правопорушень. Неповнолітні, які вчи­нили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечні діяння, трима­ються окремо від інших;

- мають право на отримання посилок і передач, а також на листування і зустрічі з батьками, іншими родичами, представниками громадських організацій і навчальних закладів;

- залучаються до занять із праці у майстернях, на земельних ділянках і по самообслуговуванню з дотриманням вимог законодав­ства про працю та охорону здоров’я.

Порядок тримання осіб, доставлених у приймальник-розподільник, регламентується правилами внутрішнього розпорядку приймальника-розподільника.

Не менш важливим соціальним інститутом з питань профілак­тики дитячої злочинності є притулок для неповнолітніх - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років. Управління притулком здійснює служба у справах неповнолітніх.

Основними завданнями притулку є:

- соціальний захист позбавлених сімейного виховання неповно­літніх, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, зали­шили навчальні заклади;

- створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповно­літніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного до­звілля.

До притулку приймаються неповнолітні, які:

- заблукали;

- були покинуті батьками або піклувальниками;

- жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено;

- залишили сім'ю чи навчальний заклад;

- вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров'ю;

- не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти;

- втратили зв’язок із батьками під час стихійного лиха, аварії, інших надзвичайних подій.

Неповнолітні можуть перебувати у притулку протягом часу, не­обхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб.

Притулок забезпечує своєчасність, доступність різних видів допомоги неповнолітнім:

- організація профілактичної та корекційно-виховної роботи здійснюється на основі індивідуального підходу до неповнолітнього з урахуванням його віку та ступеня розвитку.

- з метою забезпечення соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх працівники притулку проводять психолого-педагогічні обстеження неповнолітніх, вивчають їх психологічний стан, індивіду­альні особливості розвитку, проводять індивідуальні та групові вихов­ні заходи, психотерапевтичні заняття, на яких особливу увагу приді­ляють розвитку позитивних нахилів, усуненню недоліків у поведінці, встановленню нормальних взаємовідносин з дорослими й однолітками; сприяють створенню належних умов для життєдіяльності не­повнолітніх у сім’ї, навчальних закладах.

Психологічний супровід та забезпечення корекційно-виховної роботи в притулку здійснюються психологом. Забезпечення захис­ту особистих прав та інтересів неповнолітніх у притулку. надан­ня практичної допомоги у розв’язанні питань правового захисту здійснюються юристом.

Отже, приймальники-розподільники та притулки для неповно­літніх є важливою потребою сучасного суспільства. З метою запобі­гання правопорушенням серед неповнолітніх, виявлення та усунення причин і умов, що їм сприяли, спеціалісти цих установ з’ясовують умови життя і виховання неповнолітніх, їх особисті якості, інтереси, проводять виховні заходи з неповнолітніми, звертаючи особливу увагу на розвиток позитивних схильностей, залучення до навчання та праці.

Основна робота з неповнолітніми, які вже повернулися з місць позбавлення волі, є метою центрів соціальної адаптації для даної категорії молоді.