3.1. Житло дитини-інваліда

Кожна сім'я, яка готується до народження дитини, облаштовує місце, де буде проживати майбутній малюк. Але ця підготовка ведеться у звичайному режимі: визначається кімната або місце, де буде він проживати, робиться ремонт, закуповуються відповідні меблі, білизна, одяг. На жаль, в Україні все частіше народжуються діти з вадами, відхиленнями у психофізичному розвитку, діти з інвалідністю. Так, протягом останніх десяти років зберігається тенденція збільшення кількості дітей з інвалідністю на 5,4 тис. осіб щорічно.

Створення необхідних умов проживання та реабілітації тісно пов'язане з житловими умовами дитини з інвалідністю. Як показав аналіз, у м. Миколаєві лише біля 40% дітей-інвалідів мають окрему кімнату, а 60% проживають разом з іншими членами сім'ї. Повністю пристосоване житло із засобами реабілітації мають всього 7,43% дітей з інвалідністю.

Сім'я повинна забезпечити всебічний розвиток дитини, її рухову активність, можливість освоєння життєвого простору всієї квартири. В залежності від індивідуальних особливостей інвалідизуючого захворювання, облаштовується кімната дитини, а зрештою і вся квартира. Знижуються або демонтуються пороги, потрібні ручки шаф, дверей зміщуються на відповідну висоту, при необхідності встановлюються поручні, пристосовуються сидіння, місце прийому їжі, туалетна кімната тощо.

Маломобільні групи населення (МГН) - люди, які відчувають труднощі у самостійному пересуванні, отриманні інформації або орієнтуванні у просторі (інваліди, люди з тимчасовою втратою здоров'я, вагітні жінки, люди похилого віку, люди з дитячими колясками тощо).

Моторика - рухлива активність організму, окремих органів та їх частин. Сукупність рухливих процесів.

Норми забезпечення - законодавчо встановлена обов'язкова кількість доступних та наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, забезпечення мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та адаптованих житлово-комунальних послуг.

Пандус - похила площина, доріжка для вертикального переміщення інвалідів на візках та інших маломобільних груп населення.

Реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій дитини, необхідних їй для життя в суспільстві.

Смуга руху - частина пішохідного шляху, призначена для руху в один ряд в одному напрямку.

Система засобів інформації - сукупність носіїв інформації, що забезпечують своєчасне орієнтування у просторі, сприяють безпеці та зручності пересування, інформують про властивості середовища життєдіяльності.

16

57

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ УЖИВАНИХ ПОНЯТЬ

Адаптація - 1. процес пристосування дитини-інваліда до умов

середовища;

2. пристосування середовища життєдіяльності до потреб дитини-інваліда.

Візуальні засоби інформації - носії інформації у вигляді помітних зором текстів, знаків, символів, світлових сигналів тощо.

ДБН - Державні будівельні норми України.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими інформаційно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Дитина-інвалід - особа, віком до 18 років (повнолітня), яка має стійкі розлади функцій організму, що призводять до обмеження життєдіяльності і викликають потребу в її соціальному захисті.

Доступність - можливість усіх груп населення проникати до об' єктів соціальної інфраструктури та можливість користуватись ними, обов'язкова умова створення рівних можливостей для маломобільних груп населення.

Ергономіка - наука, що визначає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження людини у процесі її життєдіяльності та проблеми оптимального пристосування умов навколишнього середовища для виконання людиною необхідних дій.

Життєдіяльність - повсякденна діяльність людини, її здатність виконувати необхідні життєві функції у спосіб і в межах, звичайних для людини.

Зона розміщення - габаритний об'єм (ширина, довжина, висота) самого інвалідного візка з урахуванням габаритів дитини з інвалідністю та певного додаткового простору навколо візка, необхідного для маневрування.

Бажано, щоб кімната дитини мала декілька спеціалізованих зон. Це перш за все:

• зона відпочинку;

• ігрова зона;

• зона реабілітації;

• зона навчання (підготовки до школи, самопідготовки учня, студента).

Всі зони повинні бути обладнаними у відповідності до потреб дитини з інвалідністю, враховувати її вік, індивідуальні особливості, вимоги індивідуального сімейного плану реабілітації, бути максимально доступними.

З ростом дитини з обмеженими можливостями здоров'я зростають і її потреби, а разом із потребами і вимоги до місця проживання, якості та кількості допомоги. Однією із самих суттєвих змін, з якою стикається сім'я, є збільшення росту дитини та ваги її тіла. Якщо в ранньому дитячому віці мати могла власноруч здійснювати всі переміщення малюка, то у старшому віці їй це просто не під силу.

Саме тому дитячі реабілітаційні установи звертають особливу увагу сімей на період переходу дитини з вадами опорно-рухового апарату із рук матері у спеціалізований візок. Пересування дитини-інваліда у візку потребує досвіду, великої кількості організаційних, фізичних та моральних зусиль з боку всіх членів сім'ї, а особливо, з боку дитини з інвалідністю. Це інший спосіб життя, інше світосприймання, інша філософія спілкування з оточенням... це - інші можливості доступності.

Якщо у квартирі з'являється інвалідний візок, то всім членам сім'ї, у якій проживає дитина з інвалідністю, слід знати і передбачити:

1. розміри інвалідного візка та зону розміщення дитини у візку з урахуванням загальних габаритів;

2. ергономічні параметри дитини з інвалідністю у візку;

3. можливі функціональні зони розміщення візка в межах житла дитини з інвалідністю;

4. можливі зони розворотів візка;

5. можливі маршрути руху по квартирі.