Методи розв'язання[ред. • ред. Код]
Метод потенціалів — розроблений в 1940 радянськими вченими Канторовичем та Гавуріним Л. В. в застосуванні до транспортної задачі;
Симплекс-метод — цей метод є узагальненням методу потенціалів для випадку загальної задачі лінійного програмування. Розроблений американським вченим Данциґом Дж.-Б. в 1949 році.
Двоїстий симплекс-метод розроблений згодом після прямого симплекс-методу, і який є, за сутністю, симплекс-методом розв'язання двоїстої задачі лінійного програмування, але сформульованої в термінах вихідної задачі.
Усі ці методи скінченні. Крім того, існують, також, ітеративні методи розв'язання, які дають можливість обчислювати розв'язки задачі із наперед заданою точністю.
Близький зв'язок між лінійним програмуванням та теорією ігор дає змогу використовувати для розв'язання задач лінійного програмування чисельні методи теорії ігор.
Інша група ітеративних методів характеризується заміною вихідної задачі на еквівалентну їй задачу опуклої оптимізації без обмежень, для розв'язання якої використовуються різноманітні градієнтні методи.
Для розв'язання задач лінійного програмування з великою кількістю змінних та обмежень використовують методи декомпозиції, які дають змогу замість вихідної задачі розв'язувати послідовність задач меншого обсягу.
Методів лінійного програмування недостатньо при накладанні додаткових обмежень на цілочисельність значень змінних. Вивченням таких задач займається цілочисельне програмування.
Поряд з основною задачею лінійного програмування, розглядають різноманітні окремі задачі лінійного програмування, такі як транспортні, задачі розподілу, задачі теорії розкладів, вибору тощо.
Три графіки лінійних функцій — червона та синя мають однаковий нахил k, а червона та зелена мають однаковий зсув b.
Докладніше: Лінійне рівняння
Лінійна функція задається рівнянням:
.
Лінійна
функція зростає при
та
спадає при
.
Графік лінійної функції є пряма
лінія,
що проходить через точку
паралельно
графіку функції
.
Якщо
,
графік лінійної функції є пряма,
паралельно осі абсцис, що проходить
через точку
на
осі ординат.[1]
Функція
виду
проходить
через початок координат, і утворює з
оссю абсцис кут, тангенс
якого дорівнює коефіцієнту пропорціональності
.[2]
Транспортний метод (Transportation Method) представляє собою спрощений специфічний варіант симплексного методу.
Слід зазначити, що він отримав таку назву, тому що широко застосовується для вирішення задач, пов'язаних з транспортуванням продукції з різних джерел в декілька пунктів призначення.
Транспортна задача (задача Монжа — Канторовича) — задача про оптимальний план перевезення продукту (-тів) із пунктів відправлення до пунктів споживання. Розробка і використання оптимальних схем вантажних потоків дозволяють знизити витрати на перевезення.
ТЗ по теорії складності обчислень є NP-складною або входить в клас складності NP. Коли сумарний обсяг пропозицій (вантажів, наявних в пунктах відправки) не дорівнює загальному обсягу попиту на товари (вантажі), які потрібні пунктам споживання, то транспортна задача називається незбалансованою.
Клас складності NP (англ. Complexity class NP) — клас складності, до якого належать задачі, що можна розв'язати недетермінованими алгоритмами за поліноміальний час;
В теории алгоритмов классом P (от англ. polynomial) называют множество алгоритмов, время работы которых не слишком сильно зависит от размера входных данных (не превосходит многочлена от размера данных). Алгоритмы, принадлежащие классу P, считаются быстрыми.
В інформатиці, недетермінований алгоритм це алгоритм, який передбачає декілька шляхів обробки одних і тих самих вхідних даних, без будь-якого уточнення який саме варіант буде обраний
Часто в теорії алгоритмів, термін «algorithm» вказує на детермінований алгоритм. Недетермінований алгоритм відрізняється від свого відомішого двійника можливістю отримання результату декількома різними шляхами. Детермінований алгоритм передбачає єдиний шлях від вхідних даних до