Методи боротьби із забрудненням атмосфери промисловістю.

• Економічні методи боротьби. Ефективно використовуються у високорозвинутих країнах (США, Англія, Швейцарія, Франція....). У цих країнах природоохоронні організації ведуть активні пропагандистські компанії проти великих промислових корпорації, забруднюють навколишнє середовище. На товари такої компанії різко знижується попит, держава зменшує дотації, або ж розпочинає судовий процес стосовно її закриття.

• Високий рівень екологічної культури. У Швейцарії дітям з раннього дитинства розповідають, що для їхньої країни яка не має значних запасів корисних копалин найбільшим національним багатством та надбанням є чисте повітря, озера, річки, діти буквально із молоком матері всотує любов до своєї країни і для нього блюзнірством є те, що можна зазіхнути на цю красу та чистоту.

• Промислові методи. Виділяють наступні методи очищення промислових газо- димових викидів: сухе та вологе пиловловлювання, абсорбційні методи, хімічні методи очищення та спалювання речовин, які забруднюють.

Сухе пиловловлювання здійснюють у осаджувальних камерах, циклонах сепараторах, механічних та електричних фільтрах. Для більшої ефективності використовують камеру Говарда, у якій газовий потік розбивається на частини з допомогою горизонтальних пластин. Слід зазначити, що після очищення у камері Говарда газовий потік спрямовується у інші секції для подальшого очищення. При використанні мокрого очищення у пиловловлювальних пристроях тарілки змочують водою. Даний метод є дещо ефективнішим ніж попередній.

• Біологічні методи боротьби із забрудненням атмосфери — озеленення. Для цього в урбоекосистемі, а особливо поблизу промислових об'єктів необхідно закладати: алеї, парки, сквери, бульвари. Алеї — посаджені у ряд дерева або кущі вздовж дороги. Відстань між деревами повинна становити не більше 5м. у довжину та 10 м. у ширину. Найчастіше використовують клен, акацію, ялицю, кипарис, липу, бук, дуб, граб.

Завдання:

1. Використовуючи матеріали теоретичної частини заповніть табличку 3.1..

Структура атмосфери	Функції атмосфери	Джерела забруднення атмосфери.	Методи боротьби із атмосферними забрудненнями.

2. Перелічіть пристрої для очищення шкідливих викидів у атмосферу.

3. Приведіть схематичну будову атмосфери.

4. З робіть висновок про наслідки антропогенного впливу на атмосферу.

Рис. 3.1 — Схематична структура атмосфери.

Рис. 3.2- -Сталі компоненти атмосфери.

Практична робота №4

Тема: Загальна характеристика гідросфери, класифікація водойм.

Мета: Ознайомити студентів із гідросферою. Функції води та її значення для навколишнього середовища. Основні види водойм.

Теоретичні відомості.

Гідросфера - це водяна оболонка Землі. Вона включає в себе всі моря та океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера, водосховища та підземні води. Запаси води на Землі — величезні 1460000000 км (0,025% її маси). Проте це переважно гірко-солона морська вода, що не придатна для пиття та технологічного використання. Прісна вода становить всього лише 2% її запасів на планеті, при чому 85% зосереджено в льодовикових щитах Грендландії та Антарктиді, айсбергах та гірських льодовиках. І лише 1% прісної води містять річки, озера та підземні води, саме їх інтенсивно експлуатують люди у процесі своєї життєдіяльності.

Екологічні функції води: вода виступає головною складовою частиною практично усіх живих організмів, з її допомогою відбуваються дуже складні процеси, що стосуються обміну речовин у навколишньому середовищі та теплообміну живого організму. Води Світового океану — основний фактор формування клітин, головний акумулятор сонячної енергії та головна “кухня” погоди для всієї планети. Це один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством. (сьогодні води використовують у тисячі разів більше ніж нафти чи вугілля.)

Для багатьох організмів вода — це середовище їхнього існування. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад плазми крові людини: містить ті самі хімічні елементи і приблизно у тих же кількостях. Це один із доказів того, що предки людини, як і предки інших ссавців проживали у воді.

Підземні води за своїм хімічним складом дуже різноманітні: від прісних, що використовуються для пиття та водопостачання до мінералізованих і навіть до ропи із солоністю 600%, деякі мінералізовані солоні води мають лікувальні властивості. Підземні води розміщуються на глибині 9-11 км. Вони заповнюють усі пори та тріщини, та пустоти, що мають тісний взаємозв'язок із субстратом, або грунтовими породами.

Поверхневі води — до них належать океани, моря, озера, річки , болота, потічки та штучно створені водосховища. Океани, моря та деякі озера у більшій мірі мають солону воду, а річки, більшість озер, ставків та штучні водосховища містять прісну воду, яку можна використовувати для водозабезпечення житлових масивів та промислових об'єктів. Характерною особливістю річкових вод є нестабільність та неоднозначність хімічного та бактеріального складу, незначна мінералізація за значного вмісту органічних речовин, рослинних і тваринних організмів, у тому числі і мікроорганізмів. У ній інтенсивно відбуваються мікробіологічні процеси. Класифікація прісноводних екосистем поділяються на екосистеми стоячих водоймищ та водотоків, а також на підземні води. Усі поверхневі води поділяються на континентальні та морські.

До континентальних стоячих водоймищ належать екосистеми озер, річок, потічків, ставків та боліт. .

Озеро — це природна, або штучна водойма, що являє собою заповнене водою заглиблення у земній поверхні з виробленими хвилями та течіями профілем берегової зони та сповільненим водообміном.

Залежно від стану циркуляції (перемішування) озерних вод озера поділяють на:

1. мономіктичні холодні озера — арктичної та альпійської областей з одним літнім періодом циркуляції;

2. мономіктичні теплі озера — субтропічних областей з одним зимовим періодом циркуляції;

3. диміктичні озера помірних областей — з двома — весняним та осіннім періодами циркуляції;

4. поліміктичні озера тропічних областей з численними періодами циркуляції;

5. олігоміктичні озера тропічних областей з різними та нерегулярними періодами циркуляції.

У залежності від рівня трофності озера поділяються на наступні групи:

• оліготрофні — як правило глибокі із підвищеними берегами, бідні на мінеральний азот та фосфор, вода у них прозора синього або зеленого кольору. (Озеро Синевір)

• автотрофні — невеликої глибини, багаті на азот та фосфор. Багатство живих організмів призводить до виснаження кисню та зеленувато-коричневого забарвлення води, має широкий пояс прибережної рослинності;

• дизтрофні - невеликі озера з берегами порослими торфоутворюючою рослинністю, вода мало прозора, бурого кольору має кислу реакцію.

Річка - природний водний потік, який витікає із джерела (озера, або із болота) має сформований водяний потік і тече під дією сили тяжіння. Живиться поверхневими та підземними водами.

У залежності від рельєфу території по якому протікають річки вони поділяються на три групи: гірські — протікають у гірських регіонах характеризуються доволі високою швидкістю; рівнинні — протікають на територіях із рівнинним рельєфом, вони відносно спокійні, часто характеризуються незначною швидкості течії; змішаного типу.

За розмірами площі водяного дзеркала річки поділяють на наступні групи:

а)великі — понад 50 тис, км., кв;

б)середні — 2-50 тис., кв, км;

в)малі — менше 2 тис., км, кв.

За способом живлення виділяють: снігові, дощові, річки підземного живлення, та змішаного типу.

За стійкістю русла: стійкі та нестійкі.

За льодовим режимом: замерзаючі та незамерзаючі.

Болото — надмірно зволожена ділянка земної поверхні, що вкрита вологолюбними рослинами. Болота поділяються на наступні групи:

• низинні болота — утворюються у низинах, різноманітних заглибленнях та збирають грунтові води;

• верхові болота - живляться лише за рахунок опадів;

• перехідні болота — мають ознаки, як низинних так і верхових.

За типом водопостачання розрізняють болота: джерельного, річкового, атмосферного живлення.

За хімічним складом води болота поділяються на наступні групи:

1. оліготрофні — вода характеризується малим вмістом солей;

2. мезотрофні — перехідні між оліго- та евритрофними болотами;

3. евтрофні — із значним вмістом мінеральних солей;

4. алкалітрофні — з надмірним вмістом мінеральних солей.

Стічні води — це води, які відходять після їх використання у побутовій, промисловій та сільськогосподарській діяльності людини, або дощові води які пройшли через будь-яку забруднену територію чи об'єкт. Залежно від характеристики стічні води поділяються на наступні групи:

• умовно чисті — стічні води після охолодження технологічного обладнання, комперсорів та іншого устаткування;

• брудні — стічні води різняться за складом забрудників, який визначається технологією виробництва.

Підземні води — води, що містяться у верхній частині земної кори.За своїм призначенням вони поділяються на наступні групи: питні, технічні, мінеральні, специфічні, теплоізоляційні та промислові.

За джерелом виникнення: метеогенні (атмосферного походження), літогенні (формуються у літосфері), ювенільні (потрапляють у літосферу з мантії).

За місцем знаходження: порові (у пісках, галичниках та інших породах), тріщинні ( у сильних породах), карстові (у вапняках).

За ступенем мінералізації: прісні, солонуваті, солоні, підземні розсоли. За температурою:переохолоджені, холодні, теплі, гарячі, дуже гарячі, перегріті, гейзерні.

Запитання:

1. Що таке гідросфера.

2. Заповніть табличку “Загальна характеристику водойм”

Тип водойми	Загальна характеристика	Особливості живлення	Імовірні шляхи забруднення.

3. Проведіть порівняльну характеристику підземних та надземних водойм.

4. Вкажіть головні особливості стічних вод по відноеню до інших типів водойм.

5. Зробіть висновки.