1.4. Рекомендації до вивчення дисципліни.

Навчальний курс “Основи екології” повинен базуватися на знаннях студентів із загально-технічних дисциплін: математики, фізики, хімії, біології, географії, а також з курсів радіоекології, метеорології, кліматології та інших.

При вивченні дисципліни необхідно велику увагу приділити лекційному матеріалу, основній та додатковій літературі. При вивченні цього курсу слід приділяти увагу, перш за все комплексному використанню їх взаємозв'язків і можливістю використання відходів одних виробництв, як сировини для інших.

Студенти повинні вміти з метою перспективної розробки заходів на охороні і раціональному використанні водних, повітряних та літосферних ресурсів визначити ступінь забрудненості навколишнього середовища і вміти застосувати певний метод для очищення водного грунтового та повітряного басейнів. Вміло застосовувати стандартний пакет програм для ПОЕМ. Дисципліна надається студентам у чіткій лаконічній формі та зрозумілими технічними термінами.

2. Теми практичних занять.

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема№1. “Основні поняття та проблеми екології. Екологічні фактри, їхня класифікація. Автекологія.”	1
2	Тема№2 “Глобальні проблеми людства”	1
3	Тема№3 “Загальна характеристика атмосфери. Антропогенний вплив на атмосферу.”	1
4	Тема№4 “Гідросфера. Загальна характеристика гідросфери. Класифікація водойм.”	1
5	Тема№5“Джерела забруднення гідросфери. Методи очищення стічних вод.”	1
6	Тема№6 “Літосфера. Головні джерела її забруднення”	1
7	Тема№7 “Природно-заповідні території. Їхня класифікація, ознаки та правила поведінки на них.”	1
8	Тема№8 : “Головні екосистеми світу”	1
9	Тема№9 “ Кругообіг органогенних елементів у природі. Трансформація енергії у екосистемах. ”.	1
Всього годин за курсом		9

2.1.Порядок виконання практичних робіт. Практична робота №1

Тема: Основні поняття та проблеми екології. Екологічні фактори, їхня класифікація. Автекологія.

Мета: Ознайомитися із головними поняттями екології як науки, автекологія розглянути загальні типи взаємовідносин між житвими організмами.

Теоретичні відомості:

Екологія — це наука про взаємовідносини між живими організмами одних з одними та із навколишнім середовищем, або це - раціональне використання природних ресурсів.

Як галузь науки вона зародилася у ХІХ ст. і розвивалася швидкими темпами. Вона як і інші галузі характеризується наявністю теоретичного та прикладного аспектів. Теоретичний аспект спрямований на встановлення закономірностей у взаємовідносинах між живими організмами і навколишнім середовищем, прикладний аспект полягає у використанні цих закономірностей у повсякденній діяльності людини.

Екологія включає наступні структурні компоненти: аутекологію, демекологію, синекологію та інші галузі.

Аутекологія — це наука про взаємовідносини одного організму із іншими організмами та навколишнім середовищем. Об'єктом вивчення виступає один конкретний організм.

Синекологія — це галузь екології, що вивчає взаємозв'язки між угруповуваннями та їхній вплив на навколишнє середовище. Об'єктом вивчення виступає угруповування.

Демеологія - це розділ екології, що вивчає взаємозв'язки та взаємовпливи популяції та навколишнього середовища. Об'єктом вивчення виступає популяція певного виду організмів.

Популяція — це сукупність особин одного виду, що поширені на певній території, здатні до безперешкодного схрещування та дачі плідного потомства.

Вид — це головна систематична одиниця. На сьогоднішній день не існує чіткого визначення поняття “вид”, проте більшість дослідників погоджуються із тим, що вид — це якісно відокремлена форма живих істот (за морфологічним, генетичним, або іншим типом критеріїв), особини одного виду здатні до продукування життєздатного та плодючого потомства при схрещуванні.

Угруповування — це сукупність рослинних, тваринних та мікроорганізмів, що пристосувалися до спільного проживання у певному середовищі утворюючи із ним єдине ціле.

Глобальна екологія — вивчає зміни біосфера та вплив на неї господарської діяльності людини на всесвітньому рівні. Об'єктом вивчення виступає біосфера.

Біосфера — це жива оболонка землі, що включає у себе нижній шар атмосфери який досягає висоти 11 кілометрів від рівня моря, верхній шар літосфері 0-11 км. (при температурі не більше 100 С) та всю гідросферу.