17. Компетенція палати Суду.

В палатах, на другому рівні організаційної структури Суду, здійснюється більша частина його роботи. До складу палат входять сім суддів, включаючи й члена палати за посадою — суддю, якого було обрано від зацікавленої держави-учасниці, або особу, яка призначається для участі в засіданнях в разі відсутності такого судді.

Окрім створення комісій, про які йшлось вище, палата приймає ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймає рішення щодо прийнятності окремо від рішення по суті.

18.Компетенція Великої палати Суду.

Повноваження Великої палати, встановлені Протоколом № 11, збереглися й після набуття чинності Протоколу № 14. Вона розглядала й розглядає справи в таких випадках: по-перше, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї, або якщо можливе рішення з цієї справи буде несумісним з рішеннями, винесеними Європейським судом раніше (стаття 30 Конвенції); по-друге, міждержавні справи, подані відповідно до статті 34 Конвенції; по-третє, у виняткових випадках у порядку перегляду прийнятих Європейським судом рішень, якщо справу подано на розгляд Великої палати однією зі сторін упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення (стаття 43 Конвенції). Крім того, Велика палата розглядає запити Комітету Міністрів щодо надання консультативних висновків.

19.Чи може громадянин України звертатися до Суду зі скаргою на порушення своїх прав органами іншої держави-члена рє?

 Відповідачем у Суді завжди є уряд держави, проти якої подається заява. Україну як відповідача у Європейському суді з прав людини представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.Громадянин України може подати скаргу на порушення своїх прав органами іншої держави-члена РЄ.

20.Кому належить право на звернення до Суду?

Коло суб’єктів, наділених правом звернення до Європейського суду, порядок реалізації зазначеного права та умови прийнятності скарги визначенні у статтях 32-35 Конвенції.

Відповідно до статей 33 та 34 Конвенції на розгляд Європейського суду може бути подано дві категорії скарг – міждержавні та індивідуальні.

Згідно зі статтею 33 будь-яка держава-учасниця може звернутися до Європейського суду зі скаргою на дії іншої держави-учасниці, які порушують положення Конвенції та протоколів (стаття 33 Конвенції). Розгляд міждержавних скарг не залежить від того, чи стосується порушення Конвенції безпосередньо інтересів держави-заявниці або чи має потерпіла особа громадянство держави, яка звертається до Європейського суду. Ці обставини не впливають на визнання скарги прийнятною, оскільки метою міждержавних справ є, перш за все, приведення в дію конвенційного правозахисного механізму у випадках, коли йдеться про ймовірні порушення європейського публічного порядку.

У практиці Європейського суду міждержавні справи складають незначну частку. Основне призначення Європейського суду, як це неодноразово підкреслювалося в його рішеннях, полягає у здійсненні захисту прав людини шляхом розгляду індивідуальних скарг. Суб’єктами подання індивідуальних скарг можуть бути фізичні особи, неурядові організації (юридичні особи) або групи осіб. Безумовно, найбільшу кількість скарг Європейський суд отримує від фізичних осіб, при цьому не має значення, чи є заявник повнолітньою особою, чи має він (або вона) повний обсяг дієздатності, чи він (або вона) є громадянином держави-учасниці Конвенції, іноземцем, біпатридом чи особою без громадянства.

Для прийняття скарги Європейським судом для розгляду необхідно, щоб заявник був жертвою порушення конвенційного права, оскільки Конвенція не передбачає можливості розгляду абстрактних скарг, тобто скарг на порушення прав людини взагалі (actio popularis). Отже, заявник має показати, що він/ вона особисто постраждав від дій, які складають предмет скарги. У випадку подання скарги юридичної особою її представники мають довести, що були порушені права саме цієї установи або організації.