Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Praktika_YeS.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
95.34 Кб
Скачать

69.Чи виправдовує відсутність у держави коштів для виконання остаточного судового рішення його невиконання з точки зору Конвенції?

 Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена Конвенція 4 листопада 1950 р. була підписана десятьма державами- членами Ради Європи у Римі та не виправдовується відсутністю у держави коштів. Заходи індивідуального характеру – це заходи, щодо зобов’язан- ня держави відшкодувати заявни- ку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати. Виплата цих сум є обов’язковою, чітко визначеною у рішенні Суду (ст. 41 Конвенції). Виплата має здійснюватися у кожній справі впродовж трьох місяців із дня набуття цим рішенням статусу остаточного. У випадку невиплати коштів за рішенням Суду протягом трьох місяців з дня набуття ним статусу остаточного на суму, вказану в рішенні, нараховується пеня. З 2002 р. Європейський суд з прав людини визначає суми справедливої сатисфакції в євро і встановлює пеню, розмір якої прив’язується до річної позичкової ставки Європейського Центробанку.

70.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.

Презумпція невинуватості розглядається у вузькому та широкому значенні: при розгляді кримінальної справи в суді  та в кримінальному процесі у більш загальному значенні

 · «вузьке» значення охоплює відомий принцип, відповідно до якого при обвинуваченні особи у вчиненні злочину (чи кримінального проступку) тягар доведення вини несе сторона обвинувачення (прокурор), і доведення має бути поза розумним сумнівом . «Привілейоване» становище презумпції невинуватості значною мірою залежить від причин її визнання у такій якості, навіть у її вузькому сенсі (тягар доказів), серед яких називають такі:

· недопущення передчасного осуду і покарання;

· можливість помилки з огляду на «крихкість» встановлення фактів у суді;

 · нерівність засобів громадянина і держави

 · стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Цей принцип, відповідно до практики ЄСПЛ, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають у кримінальних справах, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. При цьому презумпція невинуватості, згідно з позицією ЄСПЛ, не заперечує права громадськості бути поінформованою, зокрема, представниками влади, про порушення кримінальної справи чи факт проведення її розслідування, про наявність підозри, про арешт певних осіб, про визнання ними своєї вини. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції.  У цьому зв’язку ЄСПЛ наголошує на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]