65.Право на публічний судовий розгляд справи у інтерпретації Суду

Остання процесуальна вимога статті 6 в  процесі стосується публічності (відкритості) слухань та оголошення рішення суду.

В рішенні по справі Pretto and Others v. Italy Європейський суд зазначив своє

ставлення до відкритості судових слухань: "Публічний характер процедури розгляду судовими органами відповідно до параграфу 1 статті 6 захищає сторони в судовому процесі від дій судової адміністрації без суспільного контролю; це один засобів, за допомогою якого підтримується довіра до суду…При досягненні прозорості судової адміністрації суспільство може досягти цілей, закладених в параграфі 1 статті 6, а саме справедливого суду, гарантія якого є основоположним принципом в будь-якому демократичному суспільстві в сенсі Конвенції.

Поки країни - учасниці Ради Європи приєднались до цього принципу публічності, їх правові системи та судові практики демонстрували певну різнорідність як щодо можливості та способу імплементації, так і щодо проведення слухань і проголошення рішення. Формальний аспект проблеми є, по суті, вторинним в порівнянні з цілями, що є підґрунтям публічності, що вимагається параграфом 1 статті 6.

В цій же справі Європейський суд інтерпретував вимогу параграфу 1 статті 6 відносно того, що "рішення має проголошуватись публічно", зазначивши, що форма публічності проголошення рішення має визначатись відповідно до національного права країни - відповідача, а також згідно з конкретними обставинами справи з огляду на цілі параграфу 1 статті 6.

Однак, необхідно зазначити, що з точки зору Європейського суду, зрозуміло, публічний характер слухань становить один з фундаментальних принципів справедливого судочинства, але ні буква, ні дух цього положення не забороняє особі відмовитись від цього права за своїм власним бажанням. Відмова має бути проголошена недвозначно та не має суперечити важливості суспільного інтересу .

Необхідно також зазначити, що Конвенція не передбачає, що цей принцип є абсолютним. Текст Конвенції передбачає, що публіка і преса можуть не допускатися на частину судового засідання або взагалі до судового засідання в інтересах моралі, коли цього вимагає захист приватного життя сторін, або в разі, коли це є необхідним на думку суду при певних обставинах, коли публічність перекривається інтересом захисту правосуддя.  Крім того, на думку Європейського суду, принцип публічності може бути обмеженим в касаційній або в апеляційній інстанції в залежності від вимог національної правової системи. В такому випадку необхідною умовою має бути відкритість і публічність слухань в суді першої інстанції.

66.Право на розгляд справи упродовж розумного строку з точки зору Суду.

Параграф 1 статті 6 передбачає розгляд справи судом в розумний термін. Європейський суд надав такі критерії поняття "розумності" терміну провадження:

"Розумність терміну провадження … має бути визначена в кожній справі відповідно до конкретних обставин…Суд має розцінити, крім іншого, складність фактичної або правової сторони справи, поведінку заявника та компетентних органів…".

Калькуляція терміну провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до принципу, визначеного в рішенні Європейського суду :  "В цивільному процесі перебіг розумного терміну відповідно до параграфу 1 статті 6 зазвичай починається з моменту, коли справа була розпочата перед судом, можливо, однак, що в деяких випадках перебіг часу починається раніше".

Одним з прикладів справ, коли перебіг терміну провадження розпочався до того, як справа була представлена суду, є справа Кьоніг проти Німеччини.

З перебігу часу зазвичай викидається термін проведення експертиз, якщо вони проведені в "розумні" терміни, а також розгляд клопотань, порушених сторонами в процесі.