- •2.Які історичні причини прийняття Конвенції
- •3.Скільки було прийнято протоколів до Конвенції?
- •4.Які етапи розвитку конвенційної системи захисту прав людини Ви знаєте?
- •5.Скільки є чинних на сьогодні протоколів до Конвенції?
- •6.Якими принципами визначається співвідношення Конвенції та національних правових систем?
- •7.Які протоколи до Конвенції відкриті для підписання станом на сьогодні?
- •8.Які зміни були внесені до Конвенції з прийняттям Протоколу № 14?
- •9.Які права людини були додані до Конвенції шляхом прийняття протоколів до неї?
- •10.Який статус має Конвенція в Україні?
- •11.Яке значення Преамбули до Конвенції?
- •12.Якою є структура Конвенції?
- •13.Порядок утворення Суду.
- •14.Стадії розгляду справи у Суді
- •15.Компетенція одноособового складу Суду.
- •16.Компетенція комітету Суду.
- •17. Компетенція палати Суду.
- •18.Компетенція Великої палати Суду.
- •19.Чи може громадянин України звертатися до Суду зі скаргою на порушення своїх прав органами іншої держави-члена рє?
- •20.Кому належить право на звернення до Суду?
- •21.Особливості оформлення заяв до Європейського суду з прав людини та ведення переписки з цим Судом.
- •22.Процедура виконання рішень Cуду в Україні.
- •23.Який національний орган уповноважений здійснювати нагляд за виконанням рішень Суду в Україні?
- •24.Який строк передбачає законодавство України для виконання остаточного рішення Суду?
- •25.Роль Комітету Міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду.
- •26.Хто здійснює міжнародний контроль за виконанням державами-членами рє рішень Суду і в яких формах?
- •27.Які санкції можуть бути застосовані до держави у разі невиконання нею рішень Європейського суду з прав людини?
- •28.Процедура ухвалення пілотного рішення Судом.
- •29.В чому полягають особливості пілотного рішення Суду?
- •30.Юрисдикція Суду за колом суб’єктів.
- •31.Територіальна юрисдикція Суду.
- •32.Предметна юрисдикція Суду.
- •33.Часова юрисдикція Суду
- •34.Умови прийнятності заяви до розгляду в Суді.
- •35.Виникнення життя людини з точки зору ст. 2 Конвенції.
- •36.Які критерії правомірності застосування летальної сили Ви знаєте?
- •38.Чи є право людини на життя абсолютним з позицій Конвенції? Поясніть відповідь.
- •39.Які позитивні, негативні та процесуальні обов’язки держави випливають зі ст. 2 Конвенції?
- •40.Чи захищає ст. 2 Конвенції право людини на припинення свого життя (зокрема, на евтаназію)?
- •41.Чи є заборона катування абсолютною відповідно до Конвенції та практики Суду? Поясніть відповідь.
- •42.Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •43.Зміст поняття «нелюдське поводження чи покарання» у практиці Суду.
- •44. Зміст поняття нелюдське поводження чи катування в практиці суду
- •45.Зміст поняття «катування» у практиці Суду.
- •46.Чим відрізняється катування від інших форм жорстокого поводження, що забороняються Конвенцією?
- •48. Які види жорстокого поводження застосовувалися, на думку Суду, до заявників у справах щодо України?
- •51.Гарантії прав особи на свободу та на особисту недоторканність.
- •52.Чи охоплює поняття свободи у розумінні ст. 5 Конвенції також і духовну (моральну) свободу? Відповідь обґрунтуйте.
- •53.Чи можна застосовувати поширювальне тлумачення до переліку обставин, встановленого у ч. 1 ст. 5 Конвенції?
- •54.Обов’язки держави, що кореспондують праву на свободу та особисту недоторканність.
- •55.Який зміст Суд вкладає у поняття «негайно», застосоване у ч. 3 ст. 5 Конвенції?
- •56.Вимоги до правомірного позбавлення особи свободи у практиці Суду.
- •57.З урахуванням яких обставин повинна оцінюватись, з точки зору Суду, «розумність» тривалості тримання під вартою до передання її до суду?
- •58.Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом з погляду Суду.
- •59.Зміст поняття «суд» у практиці Суду
- •60.Які елементи включає право на суд за ст. 6 Конвенції?
- •61.Вимоги вмотивовувати рішення суду у практиці Суду.
- •62.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у цивільному процесі.
- •63.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у кримінальному процесі.
- •64.Право на справедливий судовий розгляд у інтерпретації Суду.
- •65.Право на публічний судовий розгляд справи у інтерпретації Суду
- •66.Право на розгляд справи упродовж розумного строку з точки зору Суду.
- •67.Право на виконання остаточного рішення суду.
- •68.Правомірні з погляду Суду обмеження права на суд.
- •69.Чи виправдовує відсутність у держави коштів для виконання остаточного судового рішення його невиконання з точки зору Конвенції?
- •70.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •71.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •72.Зміст поняття «цивільні права та обов’язки» у практиці Суду
- •73.Зміст поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду
- •74.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у цивільному процесі.
69.Чи виправдовує відсутність у держави коштів для виконання остаточного судового рішення його невиконання з точки зору Конвенції?
Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається ст. 46 Конвенції про захист прав і основ- них свобод людини. Зазначена Конвенція 4 листопада 1950 р. була підписана десятьма державами- членами Ради Європи у Римі та не виправдовується відсутністю у держави коштів. Заходи індивідуального характеру – це заходи, щодо зобов’язан- ня держави відшкодувати заявни- ку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати. Виплата цих сум є обов’язковою, чітко визначеною у рішенні Суду (ст. 41 Конвенції). Виплата має здійснюватися у кожній справі впродовж трьох місяців із дня набуття цим рішенням статусу остаточного. У випадку невиплати коштів за рішенням Суду протягом трьох місяців з дня набуття ним статусу остаточного на суму, вказану в рішенні, нараховується пеня. З 2002 р. Європейський суд з прав людини визначає суми справедливої сатисфакції в євро і встановлює пеню, розмір якої прив’язується до річної позичкової ставки Європейського Центробанку.
70.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
Презумпція невинуватості розглядається у вузькому та широкому значенні: при розгляді кримінальної справи в суді та в кримінальному процесі у більш загальному значенні
· «вузьке» значення охоплює відомий принцип, відповідно до якого при обвинуваченні особи у вчиненні злочину (чи кримінального проступку) тягар доведення вини несе сторона обвинувачення (прокурор), і доведення має бути поза розумним сумнівом . «Привілейоване» становище презумпції невинуватості значною мірою залежить від причин її визнання у такій якості, навіть у її вузькому сенсі (тягар доказів), серед яких називають такі:
· недопущення передчасного осуду і покарання;
· можливість помилки з огляду на «крихкість» встановлення фактів у суді;
· нерівність засобів громадянина і держави
· стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Цей принцип, відповідно до практики ЄСПЛ, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають у кримінальних справах, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. При цьому презумпція невинуватості, згідно з позицією ЄСПЛ, не заперечує права громадськості бути поінформованою, зокрема, представниками влади, про порушення кримінальної справи чи факт проведення її розслідування, про наявність підозри, про арешт певних осіб, про визнання ними своєї вини. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. У цьому зв’язку ЄСПЛ наголошує на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин.