- •2.Які історичні причини прийняття Конвенції
- •3.Скільки було прийнято протоколів до Конвенції?
- •4.Які етапи розвитку конвенційної системи захисту прав людини Ви знаєте?
- •5.Скільки є чинних на сьогодні протоколів до Конвенції?
- •6.Якими принципами визначається співвідношення Конвенції та національних правових систем?
- •7.Які протоколи до Конвенції відкриті для підписання станом на сьогодні?
- •8.Які зміни були внесені до Конвенції з прийняттям Протоколу № 14?
- •9.Які права людини були додані до Конвенції шляхом прийняття протоколів до неї?
- •10.Який статус має Конвенція в Україні?
- •11.Яке значення Преамбули до Конвенції?
- •12.Якою є структура Конвенції?
- •13.Порядок утворення Суду.
- •14.Стадії розгляду справи у Суді
- •15.Компетенція одноособового складу Суду.
- •16.Компетенція комітету Суду.
- •17. Компетенція палати Суду.
- •18.Компетенція Великої палати Суду.
- •19.Чи може громадянин України звертатися до Суду зі скаргою на порушення своїх прав органами іншої держави-члена рє?
- •20.Кому належить право на звернення до Суду?
- •21.Особливості оформлення заяв до Європейського суду з прав людини та ведення переписки з цим Судом.
- •22.Процедура виконання рішень Cуду в Україні.
- •23.Який національний орган уповноважений здійснювати нагляд за виконанням рішень Суду в Україні?
- •24.Який строк передбачає законодавство України для виконання остаточного рішення Суду?
- •25.Роль Комітету Міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду.
- •26.Хто здійснює міжнародний контроль за виконанням державами-членами рє рішень Суду і в яких формах?
- •27.Які санкції можуть бути застосовані до держави у разі невиконання нею рішень Європейського суду з прав людини?
- •28.Процедура ухвалення пілотного рішення Судом.
- •29.В чому полягають особливості пілотного рішення Суду?
- •30.Юрисдикція Суду за колом суб’єктів.
- •31.Територіальна юрисдикція Суду.
- •32.Предметна юрисдикція Суду.
- •33.Часова юрисдикція Суду
- •34.Умови прийнятності заяви до розгляду в Суді.
- •35.Виникнення життя людини з точки зору ст. 2 Конвенції.
- •36.Які критерії правомірності застосування летальної сили Ви знаєте?
- •38.Чи є право людини на життя абсолютним з позицій Конвенції? Поясніть відповідь.
- •39.Які позитивні, негативні та процесуальні обов’язки держави випливають зі ст. 2 Конвенції?
- •40.Чи захищає ст. 2 Конвенції право людини на припинення свого життя (зокрема, на евтаназію)?
- •41.Чи є заборона катування абсолютною відповідно до Конвенції та практики Суду? Поясніть відповідь.
- •42.Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •43.Зміст поняття «нелюдське поводження чи покарання» у практиці Суду.
- •44. Зміст поняття нелюдське поводження чи катування в практиці суду
- •45.Зміст поняття «катування» у практиці Суду.
- •46.Чим відрізняється катування від інших форм жорстокого поводження, що забороняються Конвенцією?
- •48. Які види жорстокого поводження застосовувалися, на думку Суду, до заявників у справах щодо України?
- •51.Гарантії прав особи на свободу та на особисту недоторканність.
- •52.Чи охоплює поняття свободи у розумінні ст. 5 Конвенції також і духовну (моральну) свободу? Відповідь обґрунтуйте.
- •53.Чи можна застосовувати поширювальне тлумачення до переліку обставин, встановленого у ч. 1 ст. 5 Конвенції?
- •54.Обов’язки держави, що кореспондують праву на свободу та особисту недоторканність.
- •55.Який зміст Суд вкладає у поняття «негайно», застосоване у ч. 3 ст. 5 Конвенції?
- •56.Вимоги до правомірного позбавлення особи свободи у практиці Суду.
- •57.З урахуванням яких обставин повинна оцінюватись, з точки зору Суду, «розумність» тривалості тримання під вартою до передання її до суду?
- •58.Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом з погляду Суду.
- •59.Зміст поняття «суд» у практиці Суду
- •60.Які елементи включає право на суд за ст. 6 Конвенції?
- •61.Вимоги вмотивовувати рішення суду у практиці Суду.
- •62.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у цивільному процесі.
- •63.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у кримінальному процесі.
- •64.Право на справедливий судовий розгляд у інтерпретації Суду.
- •65.Право на публічний судовий розгляд справи у інтерпретації Суду
- •66.Право на розгляд справи упродовж розумного строку з точки зору Суду.
- •67.Право на виконання остаточного рішення суду.
- •68.Правомірні з погляду Суду обмеження права на суд.
- •69.Чи виправдовує відсутність у держави коштів для виконання остаточного судового рішення його невиконання з точки зору Конвенції?
- •70.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •71.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •72.Зміст поняття «цивільні права та обов’язки» у практиці Суду
- •73.Зміст поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду
- •74.Принципи, що забезпечують справедливість судового розгляду у цивільному процесі.
51.Гарантії прав особи на свободу та на особисту недоторканність.
Проголошуючи "право на свободу", стаття 5 говорить про особисту свободу в її класичному розумінні, тобто фізичну свободу особи. Мета її - гарантувати, щоб ніхто не міг бути позбавлений цієї свободисвавільно, так зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Енгель та інші проти Нідерландів". В конвенції забороняються не всі види позбавлення свободи і спеціально зазначаються шість вичерпних випадків, на підставі яких держава може посягнути на свободу і особисту недоторканість особи.
Право на свободу і особисту недоторканість повинно сприйматись в цілому як захист від будь-якого процесуального чи матеріально-правового посягання на особисту свободу з боку державних органів. Іншими словами, під "особистою недоторканістю" мається на увазі фізична недоторканість, тобто гарантія від арешту чи затримання.
Переходячи до випадків, коли держава може позбавити свободи особу, необхідно звернути увагу на обов'язковість правомірності законними.
Що стосується дотримання внутрішнього права, то у рішенні у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" Суд підкреслив, що поняття "законний" охоплює як процесуальні, так і матеріально-правові норми. Воно певним чином співпадає з загальним поняттям статті 5 пункту 1, а саме - дотримання "процедури, встановленої законом". Дійсно, ці два поняття відображають важливість мети, яка лежить в основі статті 5 пункту 1: в демократичному суспільстві, де панує верховенство права, ніяке свавільне затримання не може вважатись законним. Переходячи до процесуальних гарантій у випадках позбавлення волі, необхідно відмітити, що пункт 2 статті 5 Конвенції вміщує елементарну гарантію: кожний затриманий чи заарештований повинен знати, чому він позбавлений волі.
52.Чи охоплює поняття свободи у розумінні ст. 5 Конвенції також і духовну (моральну) свободу? Відповідь обґрунтуйте.
Проголошуючи "право на свободу", стаття 5 говорить про особисту свободу в її класичному розумінні, тобто фізичну свободу особи. Мета її - гарантувати, щоб ніхто не міг бути позбавлений цієї свободисвавільно, так зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Енгель та інші проти Нідерландів". В конвенції забороняються не всі види позбавлення свободи і спеціально зазначаються шість вичерпних випадків, на підставі яких держава може посягнути на свободу і особисту недоторканість особи.
Право на свободу і особисту недоторканість повинно сприйматись в цілому як захист від будь-якого процесуального чи матеріально-правового посягання на особисту свободу з боку державних органів. Іншими словами, під "особистою недоторканістю" мається на увазі фізична недоторканість, тобто гарантія від арешту чи затримання.
53.Чи можна застосовувати поширювальне тлумачення до переліку обставин, встановленого у ч. 1 ст. 5 Конвенції?
Поширювальне тлумачення не застосовується. Ч.. 1 ст. 5 Конвенції кожному забезпечено право на свободу та особисту недоторканність. Винятками з цього права є шість типів обставин, які сформульовані в наступних положеннях і які є завершеним переліком винятків із загального правила. Іншими словами, Висока Договірна Сторона не має права створювати додаткові види підстав для арешту або затримання осіб, а повинна діяти в рамках, визначених Конвенцією. На додаток до цього Суд надав чітке роз'яснення винятків, підкресливши, що лише така інтерпретація відповідає завданням цієї статті. Суд визнав, що порушенням п. 1 ст. 5 було позбавлення свободи члена парламенту за незаконне привласнення державних коштів. Підставою було те, що цей парламентар як член уряду брав участь у прийнятті рішення про надання допомоги окремим країнам, які розвивалися. При цьому не було представлено жодного доказу, який би свідчив про те, що участь цього парламентаря в прийнятті такого рішення була незаконною стосовно національного законодавства, та, зокрема, що він отримав якусь фінансову вигоду від ухвали такого рішення (Луканов проти Болгарії (1997)).