2. Нормування управлінської праці.
Нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виконання визначеного обсягу робіт у даних організаційно-технічних умовах.
Задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності працівників. Відсутність твердих нормативів на виконання окремих видів робіт веде до того, що одні виконавці не мають нормального навантаження протягом робочого дня, а інші, навпаки, перевантажені. Це породжує конфліктні ситуації, веде до нераціонального використання знань і досвіду працівників апарату управління.
Особливості управлінської праці помітно звужують можливості впровадження в практику роботи норм і нормативів. Однак, зміни у функціях керівництва свідчать про те, що значна частина управлінських робіт підлягає нормуванню.
До нормування управлінської праці пред'являються наступні вимоги:
• встановлення науково обґрунтованої системи нормування праці;
• розширення сфери застосування нормування праці;
• удосконалення норм і нормативів на основі досягнень наукової організації праці;
• зниження витрат праці на розробку нормативних матеріалів.
Для нормування управлінської праці застосовують наступні методи:
а) розрахункові (аналітичні) - за їх допомогою аналізується використання робочого часу висококваліфікованими фахівцями. Зміст їхньої праці можна прийняти як еталонний, а структуру їхнього робочого дня вважати нормативом;
б) дослідницькі - вони допомагають визначити трудомісткість конкретних видів робіт з урахуванням спеціалізації організації і змісту праці. За допомогою фотографії і хронометражу вивчаються усі види робіт, їх структура і витрати робочого часу. Після цього визначаються усереднені показники, які є нормативами.
З урахуванням специфіки праці можна виділити такі види норм:
1) норми керованості (кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти начальник) – для керівників (закон 7 плюс - 2 мінус, тобто в середньому 7 чоловік);
2) укрупнені нормативи чисельності (типові структури апарату управління), тобто чисельність працівників, необхідна для повного і якісного виконання робіт у визначених організаційно-технічних умовах – для фахівців;
3) нормативи часу й обслуговування (визначаються в залежності від трудомісткості робіт) – для технічних виконавців.
Нормативи чисельності і норми керованості можуть розроблятися для широкого кола керівників усіх рангів. За допомогою перших визначається загальна чисельність працівників по функції управління, а за допомогою норм керованості можна здійснити оптимальне розставлення працівників.
Рис. 2.2. Види норм з урахуванням специфіки праці.
Методи вивчення організації праці та витрат робочого часу керівників:
- анкетне опитування;
- усне опитування;
- фотографія й самофотографія робочого часу;
- моментні спостереження.
Метою анкетного та усного опитування є виявлення точки зору працівника щодо раціональності організації його праці: наскільки чітко визначені його обов'язки (кількість та скільки часу потребують), чи планується його робота й якою є частка позапланових робіт, чи є втрати робочого часу (скільки і з яких причин), які засоби механізації, автоматизації та оргтехніки використовуються, чи задовольняють працівника організація його робочого місця та умови праці, які в нього є пропозиції щодо вдосконалення праці.
Фотографію робочого часу проводить спеціально призначений фахівець. Вона може бути суцільною (тобто протягом всього робочого дня) або вибірковою. В останньому випадку вивчаються витрати робочого часу за окремими функціями (видами робіт), у тому числі повторюваних, а також за окремими періодами (циклами) робіт.
При самофотографії робочого дня витрати робочого часу враховуються безпосередньо працівником під керівництвом служби НОП (наукової організації праці). Облік ведеться за допомогою спеціальних аркушів самофотографії, в яких реєструються всі виконувані роботи або перерви й фіксовані інтервали, що складають певну частину часу (1/2 або більш дробну залежно від різноманіття елементів витрат часу). На основі узагальнення даних, отриманих з анкет, аркушів фотографії та самофотографії за весь період спостереження, складають таблиці витрат робочого часу за посадами або за іншими ознаками й на основі їх аналізу опрацьовують заходи щодо вдосконалення організації праці з урахуванням виявлених недоліків.
Стосовно праці керівників нормування здійснюється двома методами (залежно від характеру використовуваних даних):
методом прямого нормування, який базується на вивченні витрат робочого часу;
методом опосередкованого нормування, який базується на статистичному аналізі чисельності працівників.
Виділяють наступні методи нормування управлінських робіт:
• метод аналогів (найбільш розповсюджений): встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями;
• методи прямого нормування: використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт;
• методи непрямого нормування: враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.
За допомогою цих методів встановлюють укрупнені нормативи чисельності різних категорій працівників.