3.Структура управління організацією.

Категорія “структура” відображає будову та внутрішню форму системи. Наявність структури є невід’ємним атрибутом усіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Стосовно системи структура є показником її організованості.

“Структура управління організацією,” або “організаційна структура управління” – одне з ключових понять менеджменту, тісно пов’язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою адміністративної служби організації і розподілом повноважень між адміністративно-управлінським персоналом. В межах цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому приймають участь керівники всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації.

Організаційна структура управління організацією є формою розподілу і кооперації адміністративно-управлінської діяльності, в межах якої здійснюється процес управління за відповідними функціями, направленими на вирішення поставлених завдань і досягнення намічених цілей організації. З цих позицій структура управління організацією може розглядатися як система оптимального розподілу функціональних обов’язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між органами управління, що входять до її складу, і працюючими в ній людьми.

Організаційну структуру визначають також як управлінську категорію, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку та підпорядкованості.

У структурі управління організацією виділяють такі елементи: ланки (відділи), рівні управління і зв’язки – горизонтальні й вертикальні.

Ланка управління є відокремленим органом, що здійснює функції управління і наділений для цього певними повноваженнями і правами, визначеною відповідальністю за реалізацію функцій та використання прав. До ланок управління належать структурні підрозділи, а також окремі службовці, які виконують відповідні функції управління або їх частину. Сюди слід відносити керівників, що здійснюють регулювання та координацію діяльності декількох структурних підрозділів, наприклад керівників відділу. В основу утворення ланки управління покладено виконання підрозділом (відділом) певної управлінської функції. Встановлені між відділами зв’язки мають горизонтальний характер.

Рівень управління слід розглядати як сукупність ланок управління, що займають певний ступінь в ієрархії управління установою. Рівні управління, об’єднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління організацією і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.

Ступені управління знаходяться у вертикальній залежності і підпорядковуються один одному за ієрархією. Звідси виникла так звана пірамідальна структура управління установою. Кількість сходин (або рівнів) управління визначає тип структури з точки зору її складності. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу. Кількість рівнів управління визначає тип структури з точки зору її складності. Залежно від цього організаційна структура може бути дворівнева, трирівнева та ін.

Важливим елементом структури організації є внутріструктурні зв’язки. Вони складають інформаційну основу управління організацією. За їх допомогою передається інформація між керівниками та структурними підрозділами, досягається взаєморозуміння між учасниками адміністративно-управлінських процесів.

Елементами структури управління організацією є вертикальні та горизонтальні зв’язки. В основі вертикальних зв’язків лежать відносини детермінації, тобто підпорядкованості. Зв’язки типу детермінації встановлюються між керівниками, структурними підрозділами та окремими працівниками організації в тих випадках, коли одні з них мають право віддавати розпорядження, а інші повинні їх виконувати. Вертикальні зв’язки встановлюються також між керівником та його підлеглими. Горизонтальні зв’язки базуються на відносинах інтердепенції (взаємозв’язку, взаємозалежності) або констеляції (опосередкованої залежності) та встановлюються між рівноправними керівниками і структурними підрозділами організації, які тісно взаємодіють в процесі адміністративно-управлінської діяльності.

В структурі управління організацією розрізняють лінійні і функціональні зв’язки.

Лінійні зв’язки - це відносини з приводу прийняття і реалізації управлінських рішень і руху інформації між лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів.

Функціональні зв’язки пов’язані з функціями менеджменту. Залежно від цього можна виділити повноваження: лінійних керівників, штабного персоналу і функціональні повноваження.

Вивчення практики діяльності вітчизняних та зарубіжних підприємств свідчить про велику різноманітність організаційних структур управління, сукупність які можна розподілити на два типи: механістичні та органічні (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Типи та види організаційних структур управління

Механістичні структури управління (їх часто називають ієрархічними, бюрократичними, формальними, традиційними, класичними) характеризуються наявністю жорсткого ієрархічного розподілу влади, формалізацією правил та процедур, централізованим прийняттям рішень. Вони функціонують як чітко налагоджений механізм. До таких структур управління належать лінійна, функціональна, лінійно-функціональна та лінійно-штабна структури управління.

Органічні структури управління характеризуються слабким використанням формальних правил та процедур, децентралізацією повноважень та участю працівників у прийнятті рішень, гнучкістю структури управління та незначною

кількістю рівнів ієрархії управління, що дають змогу підприємству швидко адаптуватись до змін зовнішнього середовища. До цього типу структур управління належать дивізіональні, матричні, проектні, множинні та інші структури, які характеризуються гнучкістю під час взаємодії із зовнішнім середовищем підприємства.