- •Тема 4. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань та їх класифікація
- •Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань та їх загальна характеристика
- •4.2. Класифікація способів забезпечення виконання зобов’язань
- •I. За галузевою підпорядкованістю поділяються на:
- •II. Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна розрізняти:
- •4.3. Характеристика окремих способів забезпечення зобов’язань
- •4.3.1. Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •Ознаки поруки:
- •Права та обов’язки поручител, боржника та кредитора
- •Підстави для припинення поруки
- •4.3.2. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •Ознаки гарантії:
- •Права та обов’язки сторін договору гарантії
- •Відповідальність гаранта
- •Підстави для припинення гарантії
- •Види гарантій
- •Порівняльна характеристика поруки та гарантії як способів забезпечення виконання зобов’язань
- •4.3.3. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •4.3.4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •Ознаки застави:
- •Дії щодо предмета застави:
- •Закон як підстава для виникнення застави
- •Договір як підстава для виникнення застави
- •Ознаки договору застави:
- •Зміст договору застави
- •Права та обов’язки заставодавця та заставоутримувача
- •Процедура звернення стягнення та реалізація предмета застави
- •Підстави для припинення права застави
- •4.3.5. Притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •Ознаки притримання:
- •Право та обов’язки сторін, що виникають з притримання
- •Підстави для припинення права на притримання
Відповідальність гаранта
Як уже зазначалося, обов’язок гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У тому ж разі, якщо добровільне виконання гарантом взятого на себе обов'язку відповідати перед бенефіціаром за порушення принципалом зобов'язання не відбудеться, бенефіціар має право заявити позов про стягнення грошової суми з гаранта відповідно до умов гарантії у межах загального строку позовної давності. Поряд із цим бенефіціар має право вимагати від гаранта відшкодування збитків та сплати процентів річних з простроченої суми. Тобто чинне законодавство розмежовує відповідальність гаранта як поручителя за основним зобов’язанням і відповідальність гаранта за невиконання чи неналежне виконання свого обов'язку, що полягає у сплаті грошової суми, передбаченої договором гарантії. В останньому разі відповідальність гаранта, який прострочив належну сплату грошової суми за договором гарантії, нічим не відрізняється від відповідальності боржника за класичним грошовим зобов’язанням.
Бенефіціар зобов’язаний:
вимогу про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії пред’являти гаранту у письмовій формі;
до вимоги про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії додавати документи, вказані в гарантії;
у вимозі або у доданих до неї документах про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов’язання, забезпеченого гарантією;
пред’явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Бенефіціару забороняється:
передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Бенефіціар має право:
вимагати від гаранта сплати грошової суми за гарантією у разі невиконання основного зобов’язання принципалом;
подавати до суду позов про стягнення з гаранта основного боргу (грошової суми, передбаченої гарантією), завданих збитків та процентів річних з простроченої суми у випадку, коли гарант не виконає свого зобов’язання за гарантією добровільно.
Підстави для припинення гарантії
Підстави для припинення гарантії передбачені в ст. 568 ЦК, згідно з якою зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
закінчення строку дії гарантії;
відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.
Всі підстави для припинення гарантії пов’язані або з належним виконанням гарантом свого обов’язку, передбаченого гарантією (п. 1, 2 ч.1 ст. 568 ЦК), або з односторонньою відмовою бенефіціара від своїх прав за гарантією (п. 3 ч. 1 ст. 568 ЦК). Аналізуючи зміст цієї статті, можна стверджувати, що згідно з наведеними підставами припиняються відносини між бенефіціаром та гарантом, тоді як між принципалом і гарантом ці відносини ще деякий час зберігаються, хоча б до моменту, доки принципал не оплатить послуги гаранта (за умови, що це передбачено в гарантії).