4.3. Характеристика окремих способів забезпечення зобов’язань

4.3.1. Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

Правове регулювання поруки здійснюється згідно ст. 553-559 ЦК України.

Порука відноситься до зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Тобто сторонами цього договору є поручитель та кредитор за основним зобов’язанням, а отже, порука – це договір між поручителем та кредитором, згідно з яким поручитель добровільно бере на себе обов’язок виконати зобов’язання боржника перед кредитором за основним зобов’язанням у разі неспроможності такого виконання безпосередньо боржником.

Ознаки поруки:

1. виступає в якості додаткового (акцесорного) зобов’язання, мета якого забезпечити виконання основного. Правовідносини поруки складаються з двох шарів зобов'язальних відносин: перший шар – основне зобов'язання між кредитором і головним боржником і, в якості придатку до цього основного зобов'язання, другий шар – зобов'язання з договору поруки (між кредитором і поручителем);

2. оформляється в виді письмово договору;

У теорії цивільного права питання про те, між ким повинен бути укладений договір, щоб його можна було вважати договором поруки, вирішується неоднозначно.

В договірній практиці зустрічаються такі варіанти його оформлення:

• між поручителем і кредитором без участі головного боржника;

• включення умови про поруку як складової частини основного договору, що підписується трьома сторонами: кредитором, боржником і поручителем;

• укладення окремого договору поруки між кредитором, боржником і поручителем, що існує поряд з основним.

Найбільш поширенішим є перший варіант

3. в якості поручителя може виступати, як юридична так і фізична особа;

4. поручителем по одному зобов’язанню може бути як одна так і декілька осіб (ч. 3 ст.553 ЦК);

5. виконання зобов'язання може забезпечуватися частково або в повному обсязі (ч. 2 ст.553 ЦК);

6. як правило боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Отже, кредитор має право заявляти свої вимоги як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя. Проте законодавець дає змогу сторонам у договорі поруки встановлювати субсидіарну відповідальність поручителя перед кредитором (ч. 1 ст. 554 ЦК). У разі наявності субсидіарної відповідальності за договором поруки кредитор повинен спочатку пред'явити відповідну вимогу до основного боржника, а якщо останній відмовиться задовольнити цю вимогу або в розумний строк не дасть на неї відповіді, то лише тоді кредитор може пред'явити вимогу до поручителя. І при солідарній, і при субсидіарній відповідальності поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК);

7. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки