I. За галузевою підпорядкованістю поділяються на:

• цивільно-правові;

• господарсько-правові.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням і завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 199 ГК виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

У свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 20 ГК до заходів захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів належать:

1. визнання наявності або відсутності прав;

2. визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів;

3. визнання недійсними господарських угод на підставах передбачених законом;

4. відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;

5. припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

6. присудження до виконання обов’язку в натурі;

7. відшкодування збитків;

8. застосування штрафних санкцій;

9. застосування оперативно-господарських санкцій;

10. застосування адміністративно-господарських санкцій;

11. установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

12. інші способи, передбачені законом.

Проте пункти 7, 8, 9, 10 (відшкодування збитків, застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій) фіксують види господарсько-правових санкцій правовий статус яких детально регламентується розділом 5 ГК і які входять в окремий інститут підприємницького права, що має назву «Відповідальність за порушення у сфері господарювання».

Тобто вважаємо за доцільне відмежовувати способи забезпечення виконання зобов’язань від господарсько-правових санкцій, хоча безперечно острах застосування відповідних санкцій є для боржника дійовим стимулом щодо належного виконання зобов’язань.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 199 ГК правове регулювання господарських договірних зобов’язань здійснюється згідно положень Цивільного кодексу України.

Оскільки в господарському праві неустойка згідно зі ст. 230 ГК віднесена до видів штрафних санкцій, то для забезпечення виконання господарських договорів використовують такі види забезпечення: порука, гарантія, застава, притримання і завдаток.

II. Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна розрізняти:

• зобов’язально-правові засоби стимулюють боржника до належного виконання зобов’язання, шляхом створення можливості пред’явлення до нього або до третіх осіб, що вступили заздалегідь в договір, зобов’язальної вимоги. До них належать порука, гарантія.

• речово-правові забезпечення виконання зобов’язання характерні тим, що інтереси кредитора забезпечуються за рахунок заздалегідь виділеного майна. Предметом забезпечення є це майно. До них належать застава, завдаток, притримання.