Право та обов’язки сторін, що виникають з притримання

Притримувач (кредитор за основним зобов’язанням) зобов’язаний:

• згідно із ч. 1 ст. 595 ЦК негайно повідомити боржника про притримання речі). Термін «негайно» передбачає час достатній для доставки відповідних документів від кредитора до боржника;

• не допустити втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, а якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини – нести відповідну юридичну відповідальність (ч. 2 ст. 595 ЦК);

• не користуватися річчю, яку він притримує у себе. Це означає, що кредитор не вправі здобувати з неї корисні властивості.

Притримувач має право:

• задовольнити з вартості речі, що він притримує, свої вимоги до боржника (ст. 597 ЦК). Процедура реалізації предмета притримання аналогічна процедурі реалізації предмета застави і регламентується ст. 591 ЦК.

Боржник має право:

• розпоряджатися річчю, яку кредитор притримує, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора. Тобто згідно із ч. 2 ст. 596 ЦК боржник має право самостійно, без погодження з кредитором, передавати право на річ, що притримується, іншій особі (набувачу), обов’язково попередивши її про притримання речі та права кредитора на цю річ. Неповідомлення боржником набувача про вищезгадані моменти тягне відповідні юридичні наслідки, передбачені чинним законодавством, наприклад ст. 659 ЦК.

Підстави для припинення права на притримання

Право на притримання припиняється:

• у разі припинення основного зобов'язання або визнання його недійсним (ч. 2 ст. 548 ЦК);

• у разі задоволенням вимог кредитора за рахунок речі, яку він притримує (ст. 597 ЦК);

• згідно з іншими загальними підставами припинення зобов'язань, що не суперечать природі притримання (гл. 50 ЦК).

1 Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

2 Відомості Верховної Ради України.– 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

3 Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

4Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 24. – Ст. 352.

5 Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47 – 52. – Ст. 349.

6 Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

7 Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – 42 с.

8 Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Ст.1867.

55