Права та обов’язки заставодавця та заставоутримувача

Заставодавець має право:

• користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;

• заповідати заставлене майно.

Заставодавцю забороняється:

• без згоди заставодержателя відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним, якщо інше не встановлено договором.

Заставодавець зобов’язаний:

• якщо з його вини втрачено, зіпсовано, пошкоджено або знищено заставлене майно, що було у його володінні, замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержателю забороняється:

• якщо інше не встановлено договором, користуватися переданим йому предметом застави.

Заставодержатель зобов’язаний:

• якщо це прямо передбачено в договорі, здобувати з предмета застави, який йому був переданий, плоди та доходи;

• якщо з його вини втрачено, зіпсовано, пошкоджено або знищено заставлене майно, що було у його володінні, відшкодувати заставодавцю завдані збитки (розмір збитків визначається залежно від дійсної, а не заставленої вартості предмета застави);

• якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повернути заставодавцю (ст. 25 «Про заставу»).

Заставодержатель має право:

• вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:

• передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;

• порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;

• втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави;

• порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

• порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;

• в інших випадках, встановлених договором;

• у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою звернення стягнення на предмет застави;

• за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, зазнаних у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором;

• у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України (ст. 24 Закону України «Про заставу»).

За загальним правилом предмет застави залишається у заставодавця, якщо договором або законом не встановлено інше (ст. 576 ЦК). Отже, можливі варіанти, коли предмет застави передається заставодержателю.

Відповідно до ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:

• вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

• утримувати предмет застави належним чином (заходи щодо збереження чи належного утримання предмета застави можуть включати проведення капітального або поточного ремонту, його раціональне та бережливе використання тощо);

• негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.