Тема 4. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань та їх класифікація

4.1. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань та їх загальна характеристика

4.2.  Класифікація способів забезпечення виконання зобов’язань

4.3. Характеристика окремих видів способів забезпечення зобов’язань

4.3.1. Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

4.3.2. Гарантія, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

4.3.3. Завдаток, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

4.3.4. Застава, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

4.3.5. Притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

Основні терміни і поняття: способи забезпечення виконання зобов’язань, порука, гарантія, застава, завдаток, притримання, іпотека, заклад, аванс.

1. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язань та їх загальна характеристика

Цінність будь-якого договору полягає у його виконанні, проте трапляються випадки, коли зобов’язання, породжені укладанням відповідного договору, з певних причин не виконуються, що має негативні наслідки для суб’єктів підприємництва.

Щоб унеможливити або зменшити вище згадані негативні наслідки, у чинному цивільному та господарському законодавстві передбачено інститут забезпечення виконання зобов’язань.

Мета цього інституту:

• додатково стимулювати боржника до належного виконання основного зобов’язання, що сприяє стабілізації комерційного обороту;

• надати правову можливість кредитору задовольнити свої законні інтереси у разі невиконання боржником своїх зобов’язань шляхом накладення на боржника додаткових організаційних та/або матеріальних обтяжень чи залучення до виконання зобов’язання третіх осіб.

Для досягнення вищезазначеної мети чинне законодавство пропонує ряд способів (засобів) забезпечення виконання зобов’язань.

Способи забезпечення виконання зобов’язання – це спеціальні заходи, що у достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання і стимулюють боржника до належного поводження.

Ознаки способів забезпечення виконання зобов’язань:

1. націлені на спонукання боржника до виконання свого боргу ( а не тільки на його покарання як правопорушника);

2. носять додатковий (акцесорний) характер, тобто визначення недійсним основного зобов’язання має наслідком недійсність додаткового зобов’язання;

3. недійсність правочину, щодо забезпечення виконання зобов’язання, не спричиняє недійсність основного зобов’язання.

4. правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

5. недодержання письмової форми фіксації забезпечення виконання зобов’язань є підставою визнання його нікчемним. Деякі із способів мають бути не тільки оформленні письмово, а й потребують нотаріального посвідчення, або навіть державної реєстрації. При іпотеці, заставі товарів у обігу і переробці вимагають нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією у книзі записів застав.

4.2. Класифікація способів забезпечення виконання зобов’язань