32. Західне Поділля. Особливості етнокультури.

Поділля — історико-етнографічний район, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівобережного середнього Придністров'я. Він охоплює більшу частину сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та суміжну з ними на півдні частину Чернівецької, а на заході Івано-Франківської та Львівської областей. В етнографічній літературі виокремлюють Поділля східне і західне. Вперше назва Поділля у значенні Русь долішня зустрічається у документах середини XIV ст. До того часу вона згадувалася під назвою Пониззя (від Русь нижня — на відміну від Русі гарної, що прилягала до Карпат), і мешкали там слов'янські племена тиверців і уличів, які ввійшли до складу Київського князівства. В 60-х роках ХІУ ст. Поділля було захоплене Великим князівством Литовським. У 1434 р. Польща анексувала Західне Поділля, а після Люблінської унії (1569 р.) — Східне Поділля. В 1793 р. Східне Поділля і частина Західного Поділля опинились у складі Російської імперії.Після першого поділу Польщі Подільське і Брацлавське воєводства відійшли до Росії, перетворившіся на області, потім у намісництва, а від 1796 р,наВолинську та Подільську губернії. За радянських часів Подільську губернію скасували, а на її території створили 1932 р. Вінницьку, а 1937 р. Кам'янець-Подільську (з 1954 р. — Хмельницьку) області Ук­раїни. Західні землі По­ділля увійшли до складу Польщі і 1939 р. були возз'єднані з Україною, утворивши Тернопільську область. Як бачимо, ни­нішнє адміністративне утворення не зберегло традиційної назви Поділля, хо­ча ноно і не зникло з народної пам'яті. За багатством і розмаїттям матеріальної та духовної культури Поділля — один із найколоритніших районів України. Основним заняттям його жителів, яке надавало своєрідності їхній традиційно-побутовій культурі, було землероб­ство (адже Поділля має родючі чорноземи і теплий помірний клімат). Західне Поділля відділяється від східного рікою Збруч. Західне Поділля схильне до західного України. Є польський вплив, який проявляється у назвах, їжі. Є перехідним ареалом до Карпат. Спостерігається дифузія культурних особливостей. Як і в усій Україні спостерігається переважання землеробства та скотарства. Ярко відмінності спостерігаються у весільному обряді: є і віткосплетіння і коровайний обряд. В Зах. Поділлі переважає червоно-чорна вишивка. В Подністров’ї збереглися архаїчні елементи з впливами навіть Сходу. Будинки – каркасно стовпова конструкція. Характерним для цього краю було будівництво житла з дерева з використанням глиносолом'яних вальків, що сягає археологічної давнини, а та­кож глиносолом'яні будівлі з кам'яними підмурівками, зокрема, у півден­них наддністрянських місцевостях. Подільська хатамазанка вирізнялася білизною стін з обробкою і підсинюванням заглиблених площин, призьбою, що виступала і була підведена червоною глиною, внутрішньою обстанов­кою, оздобленням інтер'єру декоративними елементами, рушниками тощо. Традиційне вбрання подолян має безліч різноманітних варіантів, багато оздоблене вишивкою і мережкою. Особливо знаменитими були подільські жіночі сорочки з густо вишитими рукавами і кольоровою гамою. Самобутніми є подільські ткацькі вироби, килимарство з рослинним і геометричним орнаментом, широкий асортимент традиційної продукції численних осередків подільської кераміки та ін. Зазначимо, що локальні особливості традиційної як матеріальної, так і духовної культури корінного населення Поділля дає підставу деяким дослідникам вважати його однією з етнографічних груп українців, хоча скоріше тут можна говорити про подо­лян як про локальну групу українців.