Очищення газів від аміаку

Аміак, що є вихідною сировиною для виробництва азотної кислоти, володіє токсичними властивостями. Він спричиняє гострі подразнення слизистих оболонок, сльозовиділення, опіки, ускладнює функціонування органів дихання. Гранично допустимі концентрації аміаку становлять: у повітрі робочої зони — 20 мг/м3, у повітрі населених пунктів максимальна разова та середньодобова ГДК — 0,2 мг/м3.

Концентрація аміаку в газах, що підлягають очищенню, може змінюватися в широких межах — від 0,06 до 70—80 %. У промислових газах ГДК аміаку становить (в % заг,): коксовий — 0,7— 1,5; газ при виробництві ціанистого водню — 1,6; газ при виробництві карбаміду — від 0,7 до 72; газ содового виробництва — 65—67.

Найбільш простим і доступним є метод очищення газів від аміаку абсорбцією за допомогою води. У воді аміак добре розчиняється, утворюючи стійкі гідрати:

Процес поглинання аміаку здійснюється в багатоступеневих протитічних абсорберах. Регенерацію насиченого аміаком абсорбера здійснюють у тарілчастих десорберах, обладнаних дефлегматорами, нагріванням глухою або гострою парою. Виділений у регенераторі аміак використовують для отримання аміачної води та виробництва деяких солей або концентрованого робочого аміаку.

Розсіювання промислових викидів в атмосфері

Концентрацію шкідливих речовин в атмосфері на промислових підприємствах, крім відомих способів, можна знизити також завдяки розсіюванню шкідливих речовин (летких компонентів лакофарбових матеріалів, синтетичних смол, виробничого пилу та ін.).

Ефективність розсіювання шкідливих речовин в атмосфері залежить від багатьох чинників, зокрема, від стану атмосфери, характеру місцевості, хімічних особливостей викидів і висоти викиду. Встановлено [1, с. 20], що шкідливі домішки в атмосфері переміщаються вертикально й горизонтально. Вертикальне переміщення домішок визначається в основному розподілом температур у вертикальному напрямку, а горизонтальне — швидкістю вітру. При цьому умовно можна виділити три зони забруднення атмосфери: зона невисокого вмісту шкідливих речовин у приземному шарі атмосфери (на висоті зони дихання); зона задимлення з максимальним вмістом шкідливих речовин; зона поступового зниження рівня забруднення.

Найнебезпечнішою є зона задимлення, тому вона повинна бути вилучена із селищної зони. Розмір цієї зони залежить від метеорологічних умов, тому орієнтовно її приймають 10—50 висот витяжної труби. Максимальна концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі прямо пропорційна продуктивності джерела забруднення та обернено пропорційна квадрату його висоти над землею [20].

Значні швидкості вітру збільшують розріджу вальну здатність атмосфери, сприяючи меншій приземній концентрації в напрямку вітру. Дослідження підтверджують, що із збільшенням швидкості вітру висота факела зменшується, тому для джерел викидів вводять поняття небезпечної швидкості вітру, за якої найбільше значення мають приземні концентрації. Щоб запобігти відхиленню потоку викидів поблизу отвору витяжної труби, швидкість газу, що викидається, повинна вдвічі перевищувати небезпечну швидкість вітру на рівні горловини труби. Викиди повітря з концентрацією шкідливих газів або пилу, яка перевищує гранично допустимі концентрації, не допускається розсіювати в атмосфері без попереднього очищення.

У випадку розсіювання викидів із декількох витяжних труб однакової висоти, розміщених на близькій відстані, труби слід вважати одним еквівалентним джерелом такої самої висоти із сумарною кількістю забруднюючих речовин.

Лінійне розміщення точкових викидів за вітром призводить до збільшення приземних концентрацій, а шахове — до її зменшення.

Промислові підприємства викидають в атмосферу переважно гарячі та холодні газоповітряні суміші шкідливих речовин з поодиноких (точкових) або групи близько розташованих поодиноких джерел з круглими отворами.

Для розроблення заходів щодо скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу необхідно знати величини гранично допустимих викидів, максимальної приземної концентрації шкідливих речовин, а також необхідної висоти витяжних труб, методика розрахунку яких наведена в розділі 8.