Розділ 3 Управління операціонною інфраструктурою підприємства
Склад, вимоги та завдання операційної інфраструктури
Виробнича інфраструктура – це комплекс одних галузей народного господарства, що обслуговують інші. У галузях виробничої інфраструктури безпосередньо не створюється а ні сукупний суспільний продукт, а ні національний доход у єдинстві їх форми, та без них процес суспільного виробництва неможливий.
Виробнича інфраструктура – комплекс допоміжних виробництв, забезпечуючих основний виробничий процес приладами та оздоблюванням, паливом та енергієй, сировиной та матеріалами, а також підтримуючих технологічне обладнання в робочому стані та виконуючих внутрішньо та міжцехові перевезення.
Інфраструктура підприємства має відповідати наступним основним вимогам:
Попереджуати та профілактувати можливі порушення нормального та безперебійного рухові основного виробництва;
Забезпечувати максимальну маневровість основного виробництва відповідно до змінних ринкових вимог;
Содіїти втіленню технологічної та організаційної регламентації допоміжних процесів;
Потурати випускові високоякісної продукції з мінімальними витратами.
У склад підрозділів виробничої інфраструктури підприємства входять допоміжні цехі, обслуговуючі господарства, служби та дільниці в основних виробничіх цехах.
До технічних, економічних та організаційних заходів для вдосконалення виробничої інфраструктури належати:
Спеціалізація та централізація важливіших функцій обслуговування, що можуть бути відокремлені від основного виробництва;
Технологічне регламентування транспортно-складських та вантано-розвантажувальних робіт на підставі комплексної технології і технічного переоснащення підприємства;
Відокремлення інструментальних цехів та створення на їх базі підприємств-філіалів по виробництву спеціального інструменту та технологічного оздоблення;
Проведення ремонтів та реконструкція промислових споруд спеціалізованими підрядними ремонтно-будівельними підприємствами.
Ремонтне господарство
Цілі та завдання ремонтного господарства
Організація та управління технічною експлуатацієй та ремонтом основних виробничіх фондів є головними завданнями операційного менеджменту у виробничій інфраструктурі підприємства.
Значення ремонту основних виробничіх фондів та поліпшення ефективності його організації обумовлена наступними важливими факторами:
Капітальний ремонт – один з засобів простого відтворення основних фондів;
Зайнятістю значних ресурсів держави ремонтом обладнання й транспортних засобів;
Витрати на ремонт технологічного обладнання в собівартості продукції складають 6-20%;
Частка ручної праці 75-90% проти 20-30% у машинобудуванні на створенні нового обладнання;
Ресурс отремонтованої техніки не сягає 40-50% ресурсу нового обладнання.
Основні завдання ремонтних служб та підрозділів:
Підтримка технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності;
Збільшення строків експлуатації без ремонту;
Вдосконалення організації та підвищення якості ремонту обладнання;
Зниження витрат на ремонт та технічне обслеговування технологічного обладнання.
Система управління ремонтним госодарством
Схема управління ремонтним господарством підприємства
Ремонтне господарство на виробничіх підприємствах представлено:
Системою ремонтних засобів, що знаходяться в роспоряджені робітників основного виробництва та чергового ремонтного персоналу;
Ремонтними дільницями в складі виробничіх цехів, що мають невелику кількість універсальних та спеціальних станків;
Ремонтними цехами (РЦ) чи майстернями (РМЦ, ЕЦ);
Складськими преміщеннями для зберігання запасних деталів, інструмента;
Конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацієй та конструюванням нестандартного обладнання;
Планово-виробничє бюро (ППБ), що планує роботу ремонтних цехів та майстерень;
Бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує ремонтні роботи.
Управління ремонтним господарством на промислових підприємствах ведеться:
По технологічному обладнанню- службами (відділами) головного механіка (ОГМ);
По енергетичному обладнанню та енергосбереженню – службами (відділами) головного енергетика (ОГЕ);
По промисловій та іншим будівлям – службами по їх ремонті та експлуатації – відділами капітального будівництва підприємств.
Система планово – попереджувальних ремонтів (одиниця ремонтної складності, ремонтні роботи обладнання, малий (поточний) ремонт, середній ремонт, капітальний ремонт, модернізація обладнання)
Системою планово – попереджувальних ремонтів (ППР) називається сукупність запланованих тезнічних та організаційних заходів по догляду та ремонту обладнання, що проводяться за попередньо розробленим планом з метою попередження прогресивного зносу, раптового руйнівання обладнання та підтримки його в роботоспроможному стані.
Для оцінки порівняної складності ремонту технологічного та під'ємно-транспортного обладнання застосовується поняття “одиниця ремонтної складності”. Шкірному агрегату надано визначену кількість умовних одиниць ремонтної складності, що характеризують конструктивно-технологічну складність ремонту даного агрегату. Трудомісткість усіх видів ремонту обладнання встановлюється на одиницю ремонтної складності. Норми простою обладнання через його ремонт залежати від форм організації, ступеню прогресивності технології та механізації ремонтних робіт.
Ремонтні роботи обладнання включають у собі проведення потокового, середнього та капітального ремонту.
Малим (поточним) ремонтом є мінімальний за об'ємом ремонт, при якому заміной чи відновленням швидкозношуючихся деталів та регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання до чергового планового ремонту.
Середній ремонт - це часткоав розбірка основних вузлів обладнання, заміна та відновлення зношених частин.
Капітальний ремонт виконується тоді, коли потрібна повна розбірка та ремонт базових частин, заміна зношених частин та вузлів. З цим ремонтом суміщується модернізація обладнання.
Вузловий метод ремонту дозволяє різко скоротити простої обладнання в ремонті та підвищіти якість самого ремонту в результаті заміни цілих вузлів на нові чи попередньо відремонтовані.
Доцільність проведення модернізації визначається співсавленням економічних показників обладнання до та після модернізації, а також співставленням витрат по ремонті старої машини, модернізацією старої машини та заміни старої машини на нову.
Фізичний знос обладнання визначається за результатами обстежання його технічного стану. Моральний знос обумовлен винекненням нового, більш досконалого обладнання аналогічного типу та призначення.