2.3.2. Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання

Технічні засоби навчання- це комплекс засобів загально-дидактичного призначення, що складається з інформаційного фонду та технічної системи для її відтворення.

Технічні пристрої навчання — пристосування, апарати, пристрої, стенди, моделі, машини або комплекси призначенні для пред'явлення дидактичних матеріалів.

Дидактичний матеріал для ТЗН — навчальна інформація, зафіксована на різного роду носіях (папір, звуко-відеозаписи, слайди і т.д.), яку необхідно пред'являти з використанням ТЗН.

Дидактичні засоби навчання — особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом.

Під електронним дидактичним матеріалом розуміють цілеспрямовано розроблені документи, для використання у навчальному процесі за допомогою прикладних програм загального призначення (або навчальних програмних середовищ) і побудовані відповідно до змісту навчальної теми і методики навчання предмету. Використання електронних дидактичних матеріалів дозволить вчителю:

• посилити мотивацію навчання за рахунок використання різних видів діяльності і джерел інформації (комп'ютер не є новиною на уроках інформатики, але є новим засобом на уроках інших предметів);

• змінити характер пізнавальної діяльності учнів (підтримка особистих намагань учнів сформувати власний стиль навчальної роботи);

• візуалізувати навчальну інформацію;

• забезпечити доступ до мережі інформації (доступ до Інтернету, електронних довідників і т. д.);

• формувати інформаційну компетенцію вчителя та учнів.

Враховуючи те, що тема уроку звучить як “Файлові системи зберігання інформаціїї на ПК” то логічно і доречно було б використовувати новітні технічні засоби навчання (наприклад планшетні комп'ютери, ноутбуки, проектори). Обов'язково повинен бути організован доступ до мережі Інтернет, повині бути видані всі необхідні теоретичні знання у вигляді друкованих видань або електронних файлів (електронних книжок), повинне бути встановлене відповідне программне забезпечення (ліцензійні операцйні системи та інші програми), підготовлена аудиторія та працездатні комп'ютери. Це є необхідний мінімум засобів навчання що необхідний для успішного вивчення даної теми.

2.4. Проектування основних технологій навчання.

2.4.1. Проектування мотиваційних технологій навчання

Мотива́ція — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби. Навчальна мотивація за характером поводження учасників поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, що або направляють, або гальмують поводження людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, здійснюваних у свідомості людини. У такому разі змотивована діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.

Способи формування внутрішньої мотивації: оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі і приведення у відповідність з цим ступеня складності наданого матеріалу; надання учням можливості вільного вибору завдань і виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності і приведе до появи інтересу; передбачення оптимальної складності завдань для учнів, що

забезпечить у них “переживання успіху”; порушення уваги при пред’явленні навчального матеріалу шляхом нестандартності і новизни, використання різних технічних засобів, порушення цікавості.

Мотивацію підсилює і “віднесення до ситуації”, коли учні переживали ту

або іншу подію, бачили або чули яке-небудь явище, що знаходиться в основі досліджуваного матеріалу.

Вступна мотивація методом демонстрації можлива при попереднім відвідуванні підприємства, де використовується розглянуте устаткування, а також шляхом демонстрації устаткування в лабораторії. Поточна мотивація використовується для підтримки постійного інтересу до навчальної діяльності. Вона може здійснюватися різними методами відповідно до етапів діяльності: у процесі його пояснення – бесіда, лекція, розповідь; у ході виконання практичних завдань – рішення задач і завдань, виконання лабораторних робіт; у процесі контролю – поточний, підсумковий, заключний і ін.

Основними прийомами мотивації в процесі викладу нового матеріалу є:

орієнтація змісту навчального матеріалу на його практичний зміст, орієнтація

на конкретну професійну діяльність, демонстрація в мові практичного

використання положень, що приводяться.

Внутрішня мотивація є досить ефективною, але найчастіше вона вимагає

підкріплення зовнішньої, котра може бути реалізована шляхом вказівки умов дострокової здачі заліку з теми, обіцянки позитивних оцінок, або навпаки –

перерахування труднощів під час сесії.

В подальшому буде використовуватися внутрішня мотивація, бо саме завдякі ії в студента проходить процес розвитку його особистості, він вчиться самостійно ставити перед собою цілі та досягати їх.