2.15 Техніко-економічне обґрунтування варіантів маршруту технологічного процесу(автоматизовано)

Розрахувати технологічну собівартість двох варіантів обробки деталі.[34,41.44,46];

Можливі наступні варіанти:

1. Заготівлі однакові – різне верстатне устаткування (без ЧПУ)

2. Заготівлі різні – різне верстатне устаткування (без ЧПУ)

2. Заготівлі однакові – верстат без ЧПУ порівнюється з верстатом із ЧПУ

3. 4. Заготівлі різні – верстат без ЧПУ порівнюється з верстатом із ЧПУ .

За узгодженням з керівником ДП можна в розрахунках не враховувати капітальні вкладення у верстатне устаткування, вважаючи, що воно вже придбано для інших деталей-операцій.

Таблиця:

1.Tаблиця данних.

2.16 Розробка верстатно–инструментального налагодження і розрахунково-технологічної карти для операції на верстаті з чпк. (2-3 стор.)

Вихідними даними для складання розрахунково-технологічної карти є:

• тип верстата, різновид пристрою ЧПК;

• ескіз заготівлі;

• ескіз оброблюваної деталі;

• карта ескізу обробки деталі на даній операції;

• дані про інструментальний магазин і траєкторію переміщення інструментів;

• габарити робочого простору верстата.

• тип і модель пристрою ЧПК.

1. Вибрати початок координат верстата, пристосування, деталі й інструмента, по можливості сполучаючи ці точки. При неможливості сполучення зв’язати їх розмірами з 0 верстата (відповідно до карти ескізів для верстата з ЧПК). [18,25,40]

2. Зобразити інструменти в послідовності їхньої роботи в положенні, що вони займають у шпинделі (горизонтальне, вертикальне, під кутом). У перетині показати різновиди кріплення інструмента в оправках і шпинделі. Інструменти можна зображувати наприкінці переходів чи наприкінці операції.

3. Нанести траєкторію руху інструмента (при необхідності в двох площинах). На траєкторії руху позначити цифрами опорні крапки, стрілками – напрямок руху інструмента. При необхідності вказати місця контрольних крапок, у яких передбачається короткочасна зупинка інструмента з метою перевірки точності відпрацьовування програм робочими органами верстата. Результати обробки оформляються на листі 4 графічної частини КП.

4. Розробити керуючу програму для виконання технологічної операції (переходу). Ця інформація міститься в пояснювальну записку КП.

Обов’язкові креслення:

1.Kресленя верстатно – інструментального налагодження.

Таблиця:

1.Kеруючої програми обробки.

3 ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ СКЛАДАННЯ МЕХАНІЗМУ (ВУЗЛА)

6.1 Розрахунок розмірних ланцюгів

• Виявити розмірні зв'язки у вузлі і побудувати лінійні і кутові розмірні ланцюги.

• Визначити величину вихідних ланок у розмірних ланцюгах.

• Розрахувати лінійні і кутові розмірні ланцюги з визначенням допусків розмірів складових ланок і відхилень від розташування поверхонь. У відповідності до отриманих значень вносяться корективи в креслення деталі.

• Скласти схему складального з'єднання, яка показує порядок комплектації окремих вузлів та деталей.

• На основі схеми складальних з'єднань розробити операційний ТП складання на операційних картах.

Обов’язкові креслення:

1.Креслення фрагменту складального вузла з розмірними ланцюгами та схемою складання

Таблиці:

1.Розрахунку розмірних ланцюгів лінійного та кутового.

2. Виявлення вузлів та їх базових деталей

3. Структура виробу

4.Характеристика з'єднань

5. Послідовності складання вузла.

6.Tехнологічний процес складання.

При розробці технологічної схеми складання треба мати на увазі, що вузол може бути поділений на підвузли та деталі. При складанні вузла його треба поділити так, щоб конструктивні умови дозволили здійснити паралельне складання найбільшої кількості деталей незалежно одна від одної. Поділивши вузол на підвузли, необхідно знайти для кожного з них базову деталь, з якої починається складання.

На технологічних схемах складання кожен елемент ( деталь, підвузол, вузол) позначається прямокутником, поділеним на три частини. У верхній частині прямокутника вказується назва елемента, у лівій нижній – індекс елемента, у правій нижній – кількість складених елементів. Індексація елементів виконується відповідно до номерів та індексів, наданих деталям на складальних кресленнях виробів.

Вузли (підвузли) позначаються літерами “Ск” (складання) і кожному із них надається номер його базової деталі. Наприклад, “Ск 7” – вузол, у якому базовою буде деталь №7. Ступінь підвузла вказується відповідною цифрою перед літерною позначкою “Ск”. Наприклад, “2 Ск 14” – підвузол другого ступеня з базовою деталлю №14.

Технологічні схеми будуються таким чином: у лівій частині схеми вказується базовий елемент, а в правій – складений виріб. Ці дві частини з’єднуються горизонтальною лінією. Вище від цієї лінії прямокутниками позначаються всі деталі відповідно до послідовності складання, нижче вказуються всі вузли, які безпосередньо входять у виріб.

Технологічні схеми мають написи, що вказують, які операції або заходи потрібно виконати при складанні, наприклад, “запресувати”, “приварити”, “наповнити мастилом” і т.д.

Зробити висновки про метод складання вузла та шляхи досягнення точності.

ВИСНОВКИ (1-2 стор.)

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ (1-3 стор.)