81. Садівництво і родина Симиренків.

^{Родина симиренків зробила величезний внесок у розвитоксадівництва в російській імперії та Україні . Лев Платонович Симиренко(1855-1920)- вчений садівник. З 1880 по 1887 р. відбуває заслання у Красноярську. У вільний час займався садівництвом. Вірощував в оранжереях сибирського промислового Кузнецова, овочеві, декоротивні, цитрусові к-ри. Опрацював наукові засади створення сланких садів. Д-ть вченого на ниві вітчизняного садівництва відзначалася винятковою багатограність та широтою інтересів. За сорокорічний період д-ті Симиренко опрацював наукові засади промислового россадництва. Він збагатив цю важливу галузь садивництва багатьма оригінальними розробками які і сьогодні є вагомим внеском у садівничу науку. Вчений розробив та впровадив у промислову рассадництво технологію зимового щеплення плодових культур вирощування та підщеп та стратифікацію насіння. Найвагоміший внесок вчений зробив у справу створення в Україні світової колекції кращіх сортів плодових, ягідних та декоративних кул-р. В к 19ст в Симиренківській колекції було зібрано понад 3000 сортів плодових та ягідних кул-р. 927 троянд, понад 300 сортів хвойних та інших порід. Симиренко заклав наріжний камень у фундамент наукового сортознавства плодових рослин, став фундатором нового виробничого, біологічного напряму в суч помології. Вчений започаткував глибоке наукове дослідження та випробування в умовах України найциніших плодових кул-р. дав путівку в життя одному з кращих українських сортів, яблунь, назва на честь батька Ренатом П.Ф. Симеренка. Неодмінний учасник всерос та міжнародних виставок сад-ва, на яких одержував вищі нагороди. В останні роки життя працював над працею яку хотів назвати „Укр-Російська поомологія”. Інші праці: „Кримське пром сад-во”, „Ген католог”, „Досвід вивчення кримського пром сад-ва”. Володимир Львович Симиренко. Великий внесок, гідний батька, на ниві спільної праці. З 1920 по 1926 був завідуючим секції сад-ва все укр с/г, наукового комітету, який по суті був 1. Всеукр академією с/г наук. На посаді директора Мліївської дослід садово-гор станції він перебував до 30 р. За свої 47 років він виконав таку татаничну працю, яка сьогодні не під силу численим науковим установам. Під його кер, за його редакцією за 10 років було виканано і видрук понад 50 випусків наукових праць станцій. Він став засновником 1х україномовних часописів сад-ва, віноградництва та городництва. Праці: „Плодовий россадник”(29), „Плодові асортименти України”(30).}

85 Символіка коровайного обряду в українському весіллі

^{Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію. Бгали його у п'ятницю або суботу в домі молодої (у східних районах), у родичів (Поділля та Волинь) або ж в обох молодих. Нерідко у цьому ритуалі брали участь родичі з обох боків, символізуючи поріднення сімей. Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки, які приносили з собою борошно, яйця та сало. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була непарна кількість (найкраще сім).В деяких районах запрошували парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні були перебувати у першому шлюбі і жити в злагоді. Спільність дій під час Б. к. мала символізувати єдність майбутньої сім'ї. Для цього коровайниць зв'язували рушником і вони мусили все робити разом: місити тісто, виліплювати оздобу, обмивати руки. Існувало повір'я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений — злу долю. Тому коровайниці "улещували" коровай приказками та піснями. Кожен із весільних хлібів мав своє призначення: з паляницею йшли свататися, з шишками та колачем запрошували на весілля, голубки та гуски дарували коровайницям. Коровай був окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його розподіляли між усіма присутніми.}

^.