- •11. Діяльність етнографічної комісії вуан.
- •12. Діяльність Івана Франка в галузі етнографії.
- •13. Діяльність м.Максимовича в галузі етнографії.
- •14. Діяльність Миколи Сумцова в галузі етнології.
- •15. Діяльність Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства.
- •16. Діяльність т.Шевченка в галузі етнографії.
- •17. Етнічний склад населення України.
- •18. Етнографічна діяльність в.Антоновича.
- •19. Етнографічна програма ф.Туманського.
- •20. Етнографічні групи (субєтноси) українців. Розселення, історія, особливості культури.
- •21. Етнографічний матеріал в Повісті Минулих Літ.
- •22. Зміна етнічних меж українців в історичному розвитку .
- •23. Кабінет примітивної культури. Діяльність Катерини Грушевської.
- •24. Козацькі літописи, як етнологічне джерело.
- •25. Комплексний підхід до вивчення етногенезу українців.
- •26.Концепції етногенезу Українців
- •27.Основні напрями та наукові центри сучасної етнологічної науки
- •28. Методи етнологічної науки.
- •29. Наукове товариство ім. Шевченка його наукова діяльність.
- •30.Національні меншини в Україні – культурно–історичний розвиток.
- •31.Нац меншини в Україні на сучасному етапі .
- •32. Російське географічне товариство та вивчення етнографії України в 50-60-х роках хіх ст.
- •33. Павло Чубинський і його праці з етнографії.
- •34. Праця в. Петрова „Етногенез словян.” к. 1972
- •35. Праця л. Залізняка „Від склавинів до української нації”.
- •36. Праця м.Сумцова «Хліб в обрядах і піснях»
- •37. Праця Хведора Вовка “Студії з української етнографії та антропології”.
- •38. Початки вивчення українського фольклору в першій половині хіх ст.
- •39.Становлення і розвиток української етнографії у др. Пол. 19ст
- •40. Становлення укр. Етнології у першій половині 19 ст. На Зх. Укр. Землях.
- •41.Теорія господарсько-культурних типів та господар діяльність українців
- •42. Топографічний опис Харківського намісництва.
- •43. Топографічний опис Чернігівського намісництва.
- •44.Федір Вовк – його внесок у розвиток світової та укр. Етнографії
- •45 Характеристика Синопсису 1674
- •47.Українська етнологія у другій половині 20ст
- •48.Хореографічна школа Верховинця та Авраменка
- •49.Чисельність українців в Україні та за її межами на кінець 20 ст.
- •48. Кримські татари в Україні.
- •81. Садівництво і родина Симиренків.
- •85 Символіка коровайного обряду в українському весіллі
29. Наукове товариство ім. Шевченка його наукова діяльність.
У 1892 р, культурно просвітницьке Товариство ім. Шевченка у Львові було реорганізовано.”НТШ”. При ньому від 1898 р. почала діяти Етнографічна комісія, яку очолив Іван Франко. Створення комісії дало можливість широко розгорнути експедиційну роботу зі збирання етнографічного матеріалу. А спеціально розроблені етнографічні програми Комісія розсилала не тільки в зах., а й у схід. регіони Укр.Зібрані, систематизовані та узагальнені матеріали Етногр. коміс. друкувала в "Етнографічному збірнику" (від 1895 до 1939 р. вийшло 40 томів) і на сторінках наукового видання "Матеріали до української етнології" (до 1939 р. вийшло 22 томи). Чимало етнографічних оглядів праць закордонних учених вміщувалося в "Записках НТШ" за редакцією Зенона Кузелі. Активну участь у діяльності НТШ брав відомий антрополог, етнолог і арх. Федір Вовк, який своєю трирічною експедицією не тільки започаткував наукові дослідження на основі французької антропологічної школи, а й безпосередньо прилучився до розбудови Етнографічного музею НТШ і створення рукописних фондів. Отже, вчені етнологи другої половини XIX початку XX ст. підготували надійне підґрунтя для української етнологічної школи європейського рівня.
30.Національні меншини в Україні – культурно–історичний розвиток.
На теренах Укр 17 етнічних меншин .Серед них:росія, татар , білоруси , чехи, поляки, словаки , румуни ,болгари, євреї, цигани, німці,угорці, караїми, гагаузи, кримчаки. України меншою мірою полі етнічна.
Білоруси: в поліських р-нах(дисперсно), на Чернігівщині(компактно), де наприкінці 19 ст. становили 5,6%.
Поляки: початок фо-ння в Укр з 14 ст. на хвилі колонізації Польщею Гал-Волинського князівства, масові переселення на 17-18ст. (Галицько-Буковинський р-н). Наприк. 18ст. становили 42,94%. Згодом їх часка зменшилась за рахунок стрімкого зростання тут єврейського населення.
Молдавани: з 16ст. – масове їх переселення(Лівобер., Наддніпр., Буковину); викликане репресіями турецьких завойовників та посиленням експлуатації з боку власних господарів. У 17-18 ядро розселення – Бессарабія. З поч.. 19ст. – зменшення їх частки(чинник політичний).
Євреї: найдавн., най чисел. У 14ст. – масове переселення (зх.р-ни: Галичину і Буковину). За 19ст. – збільш. У 9 разів!. Спочатку уряд заохочував пересел. Євреїв. Однак масова міграція поч.. регулюватись серією законів(1794-99, 1804-25)—лише обмежена смуга осілості. З 1825 по 1917 – дискримінаційна політика.
Татари: з поч. кримської війни 1856 р. – розпоч. Масовий відплив татар і ногайців за межі Укр. І Рос. 60-і рр. 19ст. – другий етап масового відпливу татар (в Туреч,Румунію,Болгарію). Депортації у воєнні роки = великі втрати.
Отже, не великі асиміляційні процеси, збереж. ку-ної самосвідомості кожної з нац. груп.
25 червня 1992 року «Закон про нац. Меншини України »які вказують їхні права ,статус , та надбання. Україна позитивно ставиться до к-ри інших меншин, проте меншини не дотрим поваги до укр. К-ри. Збереглась нац. свідомість тих націй, фольклор, побут, мистецтво, звичаї, традиції але вони зазнають впливу масової к-ри.
