Пункція глибокої сумки холки

Показання. Цей вид пункції застосовують при діагностичному до­слідженні вмісту сумки і введенні лікарських розчинів.

Техніка операції. Місце для уколу вибирають на вершині припухло­сті, проти переднього кута лопаткового хряща. Голку вколюють біля бокового краю зв’язки (на віддалі 4-6 см збоку від серединної лінії гребеня), косо всередину і вниз, до верхівки 3-го остистого відростка( під зв’язкою); не слід проколювати через зв’язку, тому що при гнійному бурситі можливе занесення інфекції і розвинення в ній вторинного гнійно-некротичного процесу.

Розрізування глибокої сумки холки

Показання. Цю сумку розрізують з приводу хронічного або гострого бурситу.

Оперативний доступ до глибокої сумки, залежно від змісту операції, утворюють двома способами.

Якщо уражена тільки сумка, а стан зв’язки, що прикриває її, нормальний, розріз ведуть так, щоб не ушкодити зв’язку, тобто верхній кінець його повинен бути під боковим краєм зв’язки (мал. 192).

При наявності поряд з ураженням сумки некрозу передньої частини потилично-остистої зв’язки, показано більш високі вертикальні розрізи через товщу зв’язки, які закінчуються внизу на рівні дна кишень сумки.

Техніка операції. При гострих гнійних бурситах мета хірургічного втручання полягає тільки в розкритті порожнини сумки, без ушкодження зв’язки, низьким вертикальним розрізом на рівні найбільшого випинання сумки. Вискрібання або вирізування сумки в гострій стадії процесу про­типоказане.

При хронічних гнійних бурситах обмежуються вискрібанням, а в за­пущених випадках — вирізуванням стінки cvmkh. В першому разі досить одного вертикального розрізу, в другому — двох вертикальних розрізів.

При одночасному ураженні зв’язки операцію доповнюють резекцією некротичної ділянки цієї зв’язки, що звичайно легко виконати через два-іри вертикальні розрізи (як виняток при затяжних процесах застосову­ють один горизонтальний розріз, довжиною не більше 15—18 см). Нори­цеві канали звичайно не розтинають, а тільки вискрібають.

Сумку обережно вирізують ножицями, намагаючись не ушкодити на дні її ромбовидний мускул і не оголити верхівки остистих відростків. Зв’язку вирізують або в межах здорових її ділянок (прогресуючий не­кроз) або видаляють тільки омертвілі її частини з сторони патологічної порожнини (обмежений некроз з нормальною демаркацією і секвестра­цією).

При неускладненому бурситі (немає некрозу зв’язки), поряд з вирі­зуванням сумки, можна перерізати стовпчики зв’язки над сумкою (опера­ція десмотомії), чим створюються умови спокою при виповненні рани грануляціями. Таке втручання можна провести не раніше як через 7—10 днів після першої операції, щоб до цього часу встигнути ліквідувати гнійне запалення і запобігти розвиткові некрозу перерізаної зв’язки, особливо якщо вона уражена старим онхоцеркозним процесом.

Операції при ураженні потилично-остистої зв’язки

Показання. Залежно від характеру процесу і загального стану хворої тварини провадять такі види оперативного втручання:

а) повне вирізування зв’язки на рівні 2—7-го остистих відростків - при множинному вогнищевому її некрозі і при дифузному десмоїдиті, який супроводиться розростанням, сполучної тканини навколо зв’язки і утворенням стійких нориць;

б) резекцію одного або двох (переднього і заднього) кінців зв’язки в межах неуражених її ділянок — при прогресуючому некрозі її в передньо-задньому напрямі;

в) розрізування вогнища некрозу зв’язки і видалення мертвіючої частини її в межах площини відокремлення — при вогнищевому некрозі з нормальною демаркацією і секвестрацією.

Способи розрізів. Для поеного вирізування ураженої частини зв’язки застосовують такі способи.

Найбільш раціональні кілька вертикальних розрізів (3—5), довжи­ною 7—12 см, на віддалі 2—3 см від серединної лінії гребеня холки. З них передній і задній повинні проходити за межами зони некрозу на рівні намічуваної резекції, а проміжні — на віддалі 5—7 см один від одного (мал. 201).

В запущених випадках застосовують ще горизонтальний розріз вздовж бокового краю зв’язки, довжиною не більше 15—18 см, на віддалі 7—9 см збоку від серединної лінії. При вирізуванні більшої по довжині ділянки зв’язки потрібні два розрізи з міст­ком між ними довжиною 5—7 см. Двосторонні горизонтальні розрізи протипоказані.

При стовщенні на грунті онхоцеркозного процесу зв’язки і еластичного трикут­ника фасції трапецієвидного мускула іноді роблять розріз у вигляді букви Т. Горизон­тальну частину його, довжиною не більше 15—17 см, проводять так, щоб вона була розташована на рівні задньої третини холки на віддалі 4—5 см від серединної лінії, а в передній третині — на віддалі 5—7 см. Замість одного дуже довгого розрізу до­вільніше робити два. Вертикальна частина Т-подібного розрізу повинна бути довжи­ною 8—9 см і розташована якнайбільш краніально, хоч би вона і не збігалася з цент­ром припухлості. Цей клаптевий розріз дає задовільний результат при умові накладан­ня швів на горизонтальну частину розрізу.

При резекції мертвіючих кінців зв’язки, між якими утворюється гній­на порожнина (на місці вже омертвілої зв’язки), обмежуються двома вертикальними розрізами на рівні мертвіючих кінців; середній відділ патологічної порожнини розкривають додатковим (третім) вертикаль­ним розрізом (для стікання гною).

Нарешті, при обмеженому некрозі зв’язки з нормальною демарка­цією і відокремленням мертвих ділянок її, досить одного-двох верти­кальних розрізів, через які легко видалити омертвілі куски зв’язки.

Техніка вирізування зв’язки. Для видалення зв’язки або резекції тільки її мертвіючих кінців користуються гострим скальпелем або но­жицями.

Через описані вже розрізи спочатку зв’язку відокремлюють від фас­ції вздовж її латерального краю, потім відшаровують (по можливості тупим способом) від трапецієвидного мускула (знизу) та поверхневої фасції (зверху); після цього зв’язку перетинають впоперек на рівні кож­ного вертикального розрізу до верхівок остистих відростків (намагаю­чись не ушкодити їх окістя) і куски її витягають щипцями, відпрепаро-вуючи їх на остистих відростках скальпелем. При .горизонтальних роз­різах зв’язку перетинають на задній або передній межі її ураження (в межах здорових тканин) і потім відокремлюють на всьому протязі від остистих відростків, а під кінець відтинають впоперек на її проти­лежному кінці.

Зв’язку для резекції її кінців розтинають впоперек на рівні неура-женої частини її, а потім уже кінець відокремлюють з усіх сторін, за­хоплюють його щипцями і витягують назовні через розріз.

Обривки зв’язки на остистих відростках обережно зрізують ножиця­ми або скальпелем, але ні в якому разі не зскрібають.

Великі кровотечні судини захоплюють кровоспинними пінцетами і скручують або залишають пінцети на добу в рані. Туга тампонада в цих випадках надійного гемостазу не дає. Порожнину рани пухко тампону­ють, а на 4—5-й день тампони виймають і замінюють дренажами. На рану накладають частковий шов, щоб зменшити її зяяння. Шов не потрібний тільки при наявності вертикальних розрізів; у цих випадках його можна накладати на 4—5 днів як тимчасовий для удержання тампонів.