Заняття 8. 2 години. Бурсити холки (Bursitis in regionis dorso scapularis)

У ділянці холки часто пошкоджується поверхнева (підшкірна) і рідше - глибока бурси. Перша знаходиться у найвищій точці холки на рівні 5-7 остистих відростків грудних хребців, глибока - на рівні 2-3-го остистих відростків, під надостистою зв’язкою. Вона захищена жировою подушкою гребеня шиї, вірьовочною ділянкою потилично-остистої зв’язки, тому у коней з короткою холкою уражується рідко.

Етіологія. Запалення бурси розвивається внаслідок закритих чи відкритих механічних пошкоджень, травмування хомутом, як ускладнення травматичного набряку чи лімфоекстравазату. Сприяють їх розвитку погана підгонка збруї, утримання коней у сирих і брудних приміщеннях, перевтома тощо. Запалення бувають асептичними (серозні та серозно-фібринозні) та гнійними, гострими і (найчастіше) хронічними.

Клінічні ознаки. Асептичне запалення поверхневої бурси характеризується обмеженою припухлістю тканин (малоболючою, негарячою, флуктуючою) на рівні 5-7-го остистих відростків. При гнійному запаленні ця припухлість гаряча, болюча, часто розлита, при її пункції виділяється слизово-гнійний ексудат. Тварина неохоче нахиляє голову донизу.

Асептичне запалення глибокої бурси має хронічний перебіг і характеризується двостороннім, що поступово збільшується, припуханням біля переднього краю лопатки. Інколи в місцях ураження розростається фіброзна тканина, і тоді припухлість стає твердою, не болючою, холодною.

Гнійне ураження глибокої бурси виявляється при пункції її між 2 і 3-м хребцями, на відстані 5-6 см від сагітальної лінії. Воно згодом призводить до розвитку флегмонозних процесів у ділянці холки або утворення нориць, з яких тривалий час виділяється гнійний ексудат.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками, за необхідності уточнюють пункцією бурси.

Прогноз при асептичних бурситах сприятливий, при гнійних –обережний (при глибоких можливий некроз надлопаткової зв’язки).

Лікування. При поверхневому асептичному бурситі використовують теплові процедури (лампа солюкс, лазерне опромінення, зігрівальні компреси) у поєднанні з відсмоктуванням ексудату і введенням у бурсу кортикостероїдних препаратів (гідрокортизон 60-80 мг) чи аутокрові (20-30 мл для прискорення резорбції ексудату). Втирають також легкоподразливі мазі (іхтіолова, камфорна). На стадії серозно-фібринозного запалення (крепітація при пальпації) таке лікування доповнюють інтрабурсальним введенням антибіотиків широкого спектру дії з новокаїном для попередження гнійних ускладнень. Гнійне запалення поверхневої бурси потребує оперативного лікування. її розкривають широким вертикальним розрізом для вільного виділення гнійного ексудату і змертвілих тканин, промивають антисептичними розчинами; потім вводять пухкий марлевий дренаж, просочений 5%-ним розчином йоду для руйнування бурсотелію, який видаляють через 2-3 дні і лікують як гнійну рану.

З утворенням нориці чи гнійної виразки проводять ревізію порожнини бурси і при виявленні кишень їх ліквідують шляхом розрізання: висікають мертві тканини, після чого порожнину дренують з рідиною Костко для прискорення її очищення. Дренаж міняють через кожні 2-3 дні, а при появі гною жовтуватого кольору рідину Костко замінюють маззю Вишневського для прискорення регенеративних процесів і закриття тканинного дефекту.

Гострі асептичні запалення глибокої сумки виявляються рідко, а при хронічних пункцією видаляють ексудат, промивають її антимікробними розчинами і вводять розчин йоду через кожні 3-5 днів до зменшення припухання. При гнійних глибоких бурситах лікування оперативне.