2.1.1. Розрахунок гранично допустимих викидів гдв шкідливих речовин

Гранично допустимий гарячий викид шкідливої речовини у атмосферу з високого поодиничного джерела повинен визначатися за формулою, г/с:

ГДВ= , (1)

де ГДК – максимальна разова гранично допустима концентрація речовини, мг/м³; С_фон – фонова концентрація речовини, мг/м³; Н – висота джерела викиду понад рівнем землі (для наземних джерел при розрахунках приймається Н=2м), м; Т – різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, Т_г, та температурою навколишнього атмосферного повітря, Т_п, ⁰С; А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери, ; F – коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин у атмосферному повітрі; m i n – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду;  - коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості, в разі рівної або слабо пересіченої місцевості, якщо перепад височин не перевищує 50м на 1км, =1; V₁ – витрата газоповітряної суміші, м³/с, визначається за формулою:

V₁= , (2)

де D – діаметр гирла джерела викиду, м; w₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду, м/с;

Гранично допустимий холодний викид шкідливої речовини у атмосферу з високого джерела визначається за формулою, г/с:

ГДВ= , (3)

Гранично допустимий викид для низьких затінених точечних джерел визначається за формулою, г/с:

ГДВ= , (4)

де Н_б – висота будови, м;  - коефіцієнт швидкості, що враховує поле швидкостей вітру над будовою; k – поправка, що враховує відношення розмірів будови (визначається дослідним шляхом); S – коефіцієнт турбулентної дифузії, визначається за формулою:

S= , (5)

де h= ,

Значення коефіцієнта А, яке відповідає несприятливим метеорологічним умовам, за яких концентрація шкідливих речовин у атмосферному повітрі максимальна, приймається таким:

1. 250 – для районів середньої Азії на південь від 40⁰ північної широти;

2. 200 – для Казахстану та інших районів Середньої Азії, Нижнього Поволжя, Молдови, Сибіру, Дальнього Сходу;

3. 160 – для Півночі та Північно-Західної Європейської території, Середнього Поволжя, Уралу та України;

4. 120 – для Центральної частини Європейської території Росії.

Величину Т, ⁰С, слід визначати, приймаючи температуру навколишнього атмосферного повітря, рівною середній температурі зовнішнього повітря о 13 годині найтеплішого місця року.

Величину коефіцієнту F треба приймати:

1. для газоподібних шкідливих речовин – 1;

2. для пароподібних шкідливих речовин – 2;

3. для пилу та золи – 3.

Значення коефіцієнтів m і n визначається, залежно від параметрів , v_m, v^’_m та _е:

=10³ , (6)

V_m=0,65 , (7)

V^’_m=1,3 , (8)

_e=800 , (9)

де w₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду, м/с, визначається за формулою:

w₀= , (10)

Коефіцієнт m визначається за формулами:

m= при <100 (11a)

Для <_e<100 коефіцієнта m розраховується за формулою (11а) при =е

m= , при 100 (11б)

Коефіцієнт n при <100 визначається за формулами:

Коли v_m<0,5, n=4,4 (12a)

Коли 0,5v_m<2,

n=0,532*v_m²-2,13*v_m+3,13 (12б)

Коли v_m2,

n=1 (12в)

При 100 або Т0 n визначається за формулами (12а)-(12в) при v_m=v^’_m

Відстань Х_м від джерела викиду, на якому приземна концентрація С при несприятливих умовах досягає максимального значення С_м, визначається за формулою, м:

Х_м= , (13)

де d – безрозмірний коефіцієнт.

При <100 значення d знаходять за формулами:

Коли v_m0,5,

d=2,48*(1+0,28* ) (14a)

Коли 0,5<v_m2,

d=4,95*v_m(1+0,28* ) (14б)

Коли v_m>2,

d=7* (14в)

При 100 або Т0 значення d знаходять за формулами:

Коли v^’_m0,5,

d=5,7 (15a)

Коли 0,5<v^’_m2,

d=11,4*v_m (15б)

Коли v^’_m>2, d=16