4. Остаточна відповідь на поставлені в завданні питання чи завдання

Після формулювання власної кримінально-правової оцінки фактичних обставин, поданих в умовах задачі, студент, у належній формі, обґрунтувавши свої доводи, як правило, надає відповідь на всі поставлені у фабулі питання.

У тому випадку, коли певні питання мають не лише кримінально-правовий, а й процесуальний характер, відповіді на них необхідно надавати окремо. Наприклад, у задачах із Загальної частини кримінального права можуть бути сформульовані такі питання: «Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції?» або «Чи підлягає апеляція задоволенню?». Відповідь на наведені питання має надаватись у розв’язку після викладення його основної кримінально-правової частини. Як правило, такі відповіді зводяться до відповідної констатації, а саме: «Апеляційний суд повинен змінити вирок місцевого суду і перекваліфікувати дії суб’єкта з п. 2. ч. 2 ст. 115 на ст. 117 КК України» або «На підставі викладеного апеляція адвоката задоволенню не підлягає».

Відповідь на практичному занятті оцінюється за наступними критеріями:

0,8 – 1 бала – курсант у повному обсязі опрацював програмний матеріал, основну і додаткову літературу, має глибокі й міцні знання, упевнено оперує набутими знаннями у вирішенні завдань, робить аргументовані висновки, може вільно висловлювати власні судження і переконувати інших, здатний презентувати власне розуміння питання.

0,6 – 0,8 бала – курсант володіє навчальним матеріалом, формулює нескладні висновки, може узагальнювати набуті знання і частково застосовувати їх у вирішенні завдань, аргументація на достатньому рівні.

0,3 – 0,6 бала – курсант загалом самостійно відтворює програмний матеріал, може дати стислу характеристику питання, але у викладеному матеріалі є істотні прогалини, є певні неточності як у відтворенні матеріалу, так і у висновках, аргументація низька, використання набутих знань у вирішенні завдань на низькому рівні.

0 балів – курсант за допомогою викладача намагається відтворити матеріал, але відповідь неточна, неповна, головний зміст матеріалу не розкрито, аргументація та власне розуміння питання майже відсутні; курсант із помітними труднощами використовує певні знання у вирішенні завдань.

Доповнення на практичному занятті передбачає стислий виступ (повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача. Цінність доповнення пролягає у вмінні привернути увагу до тих аспектів обговорюваного питання, що не знайшли свого висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень курсантів їх кількість не має значення.

Оцінюється доповнення за такими критеріями: значне (суттєве, змістовне) прирівнюється до відповіді – до 0,5 балів; незначне (поверхове) – від 0,1 бала.

Тема №: 3 “Обставини, що виключають злочинність діяння”.

1. Мета заняття:

1. Перевірити, поглибити та закріпити теоретичні знання, що отримані під час лекції, семінарського заняття, а також у процесі самостійної роботи.

2. Допомогти курсантам у повному засвоєнні навчального матеріалу.

3. Виховувати у особового складу відповідальність над підвищенням своєї теоретичної підготовки, розвитку корисної ініціативи, вдосконалення практичних навичок, вміння вільно спілкуватись, наполегливість у розв’язанні виникаючих задач.

Час проведення: 2 години

2. План практичного заняття та питання винесені на опрацювання:

• затримання злочинця як обставина, що виключає злочинність діяння;

• відмежування необхідної оборони від крайньої необхідності;

Метод проведення: групова вправа у ході якої, курсанти на основі опрацювання поставлених перед ними завдань, формують знання стосовно особи злочинця як кримінологічної категорії.

Матеріальне забезпечення : робочі зошити курсантів, мультимедійний проектор, персональний комп’ютер, збірник задач.

Місце проведення : навчальна аудиторія циклу кримінально-правових дисциплін.