16. Ступінь дисоціації

• Ступінь дисоціації або коефіцієнт дисоціації — кількісний показник, обчислений як відношення числа формульних одиниць розчиненої речовини, що розпалися на його йони, до їх загального числа дисоціації. Позначається зазвичай α і є безрозмірною величиною.

17. Водневий показник

• pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н⁺) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.

18. Кислотно-основний стан (кос)

• Кислотно-основний баланс — частина гомеостазу організму, що полягає у підтриманні сталості водневого показника (pH) у рідинах тіла, в людини: близько 7,4 в артеріальній крові, 7,35 у венозній крові і тканинній рідині, приблизно 7,0 у цитозолі клітин. Точна регуляція кислотно-основного балансу необхідна у зв'язку із тим, що концентрація іонів H₊впливає на функції більшості білків організму, зокрема ферментів, гемоглобіну, цитохромів тощо. Підвищення pH крові (тобто зміщення реакції в сторону лужної) відносно норми називається алкалозом, зниження (зміщення в сторону більш кислої реакції) — ацидозом.

19. Ацидоз

• Ацидоз — смещение кислотно-щелочного баланса организма в сторону увеличения кислотности (уменьшению рН). Обычно продукты окисления органических кислот быстро удаляются из организма.

20. Алкалоз

• Алкалоз — порушення кислотно-лужної рівноваги організму, що характеризується абсолютним або відносним надлишком основ.

Тема №8: «Гідроліз солей»

1. Гідроліз

Гідроліз — реакція обмінного розкладу між речовиною й водою, один із видів сольволізу.

2. Ступінь гідролізу

• Ступінь гідролізу – це відношення кількості частинок, що зазнали гідролізу, до їх загальної кількості в розчині, або відношення концентрації гідролізованої до її загальної концентрації.

3. Гідролази

• Біологічно активні речовини (вуглеводи, жири, білки) гідролізуються під дією ферментів, які називають гідролазами.

4. Види гідролізу

• Розрізняють оборотний і необоротний гідроліз солей :

1. Гідроліз солі слабкої кислоти і сильної основи (гідроліз за аніоном):

CO2−3+H₂O=HCO−3+OH⁻

Na₂CO₃+Н₂О=NaHCO₃+NaOH

(Розчин має слаболужне середовище, реакція протікає оборотно, гідроліз по другому щаблі протікає в незначній мірі)

2. Гідроліз солі сильної кислоти і слабкої основи (гідроліз за катіоном):

Cu²⁺+Н₂О=CuOH⁺+Н⁺

CuCl₂+Н₂О=CuOHCl+HCl

(Розчин має слабокисле середовище, реакція протікає оборотно, гідроліз по другому щаблі протікає в незначній мірі)

3. Гідроліз солі слабкої кислоти і слабкої основи:

2Al³⁺+3S²⁻+6Н₂О=2Al(OH)₃(осад)+3H₂S(газ)

Al₂S₃+6H₂O=2Al(OH)₃+3H₂S

(Рівновага зміщена в бік продуктів, гідроліз протікає практично повністю, тому що обидва продукти реакції виходять із зони реакції у вигляді осаду чи газу).

Сіль сильної кислоти і сильної основи не піддається гідролізу, тому розчин нейтральний.

Тема №9: «Основи титриметричного аналізу»

1. Титрування

• Титрування – це процес поступового добавляння розчину з точно відомою концентрацією до досліджуваного розчину з метою встановлення точного об’єму титрану, витраченого на реакцію з аналізованою речовиною.

2. Бюретка

• Бюретка – довга циліндрична градуйована трубка з краном або іншим затвором. За допомогою неї вимірюють точний об’єм розчину, витраченого на титрування.

3. Піпетка

• Піпетка — мірна або дозувальна посудина, що являє собою трубку або ємність з трубкою, що має носик з невеликим отвором для обмеження швидкості витікання рідини. Різноманітні піпетки широко застосовуються для відмірювання точних об'ємів рідин або газів, в медицині, хімії та біології, а особливо широко — в аналітичній хімії та біохімії.

4. Індикатор

• Індикатор — речовина, введення якої в розчин дає змогу провести індикацію. В гірництві застосовують ряд І., наприклад, індикатор рН води (концентрації водневих йонів в шахтній та ін. воді),індикатор окису вуглецю, індикатор метану, індикатор глибини шахтної підйомної установки, індикатор метиленовий-голубий, індикатор ваги, індикатор блукаючих струмів та ін.

Тема №10: «Буферні розчини. Класифікація і механізм дії»

1. Буферні системи

• Буферний розчин — водний розчин, що містить сполуки, які протистоять значній зміні pH при додаванні невеликої кількості кислоти або основи^.

2. Буферна дія

• Буферна дія – це здатність буферних систем підтримуати рН середовища на певному рівні.

3. Буферна ємкість

• Буферною ємністю називають кількість моль-еквівалентів сильної кислоти або лугу, яку потрібно добавити до 1л буферного рочзину, щоб змінити значення його рН на одиницю.

4. Назвіть буферні системи.

• Найважливіша буферна система крові — карбонатна (HCO2-3/H₂CO₃), друга за значенням — фосфтна (HPO2-4/H₂PO-4), також певну роль у підтриманні pH відіграють білки^[16].

5. Гідрогенкарбонатна буферна система

• Потужна й найбільш керована система позаклітинної рідини. Їй належить 10% усієї буферної ємності крові.

6. Фосфатна буферна система

• Має значення в тканинах нирок і таких біологічних рідинах, як сеча та соки травних залоз. На її частку припадає лише 1% буферної ємності крові.

7. Білкова буферна система

• Утворюється завдяки наявності в молекулах білків функціональни груп – СООН та NH₂. Разом із бікарбонатною білкова буферна система є головною буферною системою організму.

8. Гемоглобінова буферна система

• Є найпотужнішою. Становить до 95% буферної ємності крові.

9. Респіраторний ацидоз

• Респараторний ацидоз може спричинюватися зменшенням хвилинного об’єму дихання, недостатності кровообігу, асфіксії, при порушенні дифузії газів через альвеолярну мембрану. Пов'язаний зі збільшенням вмісту СО₂ в крові.

10. Нереспіраторний (метаболічний) ацидоз

• Нереспіраторний (метаболічний) ацидоз спричинюється збільшенням у крові вмісту органічних кислот унаслідок порушень проміжного обміну органічних речовин. Пов'язаний як правило з первинним порушенням обміну речовин при діабеті, голодуванні, гіпоксії внаслідок порушення кровообігу. Спричинюється накопиченнями метаболічних кислот в крові.

11. Респіраторний алкалоз

• Респараторний алкалоз може спричинюватися збільшенням хвилинного об’єму дихання, анемії, при отруєнні СО тощо. Пов'язаний з і стерією, керованому диханні, пухлинах мозку може настати гіпервентиляції, внаслідок зниження вмісту карбонатної кислоти в крові. Спричинюється зниженням вмісту СО₂ в крові.

12. Нереспірадозний (метаболічний) алкалоз

• Нереспірадозний (метаболічний) алкалоз виникає внаслідок втрати кислих метаболітів ( невтримне блювання) і відносне збільшення вмісту лужних продуктів. Метаболічні зміни при негазовому алкалозі виявлються в збільшенні концентрації гідроген карбонатів і рСО₂. Легенева вентиляція уповільнена, кислотність сечі знижена.

ЗМІСТ

Базисні запитання 3

Тема №1 «Біогенні s-елементи. Біологічна роль та медичне застосування» 7

Тема №2 «Біогенні p-елементи. Біологічна роль та медичне застосування» 10

Тема №3 «Біогенні d-елементи. Біологічна роль та медичне застосування» 13

Тема №4 «Комплексні сполуки» 14

Тема №5 «Комплексоутворення в живих організмах» 15

Тема №6 «Розчини» 17

Тема №7 «Розчини електролітів. Кислотно-основний стан біологічних рідин» 18

Тема №8 «Гідроліз солей»

Тема №9 «Основи титриметричного аналізу» 19

Тема №10 «Буферні розчини. Класифікація і механізм дії» 20