5 Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна
У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських земель, переживала глибоку кризу:
- занепад поміщицьких маєтків;
- посилення експлуатації селян;
- панування екстенсивних методів господарювання;
- гальмування розвитку капіталістичних процесів - стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництва тощо;
- наростання соціального напруження в суспільстві;
- глухе бродіння в народі, що приховувало в собі загрозу широкомасштабного селянського бунту;
- посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів.
Необхідність модернізації в імперії ставала дедалі очевиднішою. Останнім переконливим аргументом стала поразка Росії у Кримській війні (1853-1856), у якій гігантські людські та матеріальні ресурси імперії не подолали новітню техніку та технології передових європейських держав Англії та Франції.
Модерн
ізація
-
це оновлення, удосконалення, надання
сучасного вигляду, перетворення
відповідно до сучасних вимог економіки,
технічне та технологічне переобладнання
економічної сфери.
Характерними ознаками наздоганяючої модернізації економіки були:
- поява нових прогресивних явищ та процесів завдяки силовій модернізації - «революції згори»;
- вибіркове запозичення світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва;
- пріоритетність окремих галузей, деформація економічної структури держави;
- збереження на тривалий час багатоукладності, паралельне існування нового укладу і попередніх укладів, що не досягли піку свого розвитку та повністю не вичерпали своїх можливостей;
- порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціального напруження в суспільстві,
Спираючись на частину імперської бюрократії, Олександр II перейшов до радикальних реформ:
19 лютого 1861 року підписання маніфесту про скасування кріпосного права: ліквідація особистої залежності селян від поміщиків; створення органів селянського самоуправління; наділення селян землею та визначення за неї повинностей; викуп селянських наділів. Поміщики Російської імперії захопили найкращі землі, відрізали в селян чимало їхньої землі. Після п
роведення
реформи 220 тис. українських селян
залишилися безземельними, майже 100 тис.
мали наділ до однієї десятини і 1600 тис.
- від однієї до трьох десятин. 94% селянських
господарств володіли наділами до 5
десятин, що не давало змоги ефективно
вести господарство. Реформа 1861 р.
зберігала селянську общину:
місцеве самоврядування, забезпечення
своєчасної сплати селянами платежів
та податків і виконання повинностей.
На українських земель була незначна
поширеність селянських общин.
Земська реформа (1864) - створення виборних місцевих органів самоуправління – земств: бажання влади компенсувати дворянам їхні економічні втрати шляхом надання їм обмеженої влади на місцевому рівні; блокувати опозиційність лібералів, спрямувати їхню енергію на вирішення конкретних державних справ; створити орган, здатний ефективно розв'язувати проблеми провінції. Земства контролювали місцеве господарство, народну освіту, медичне обслуговування, благоустрій.
Судова реформа (1864) - запровадження прогресивних принципів: безстановості судочинства, незалежності суддів від адміністрації, гласності судового процесу, змагальності сторін при розгляді судової справи (прокурор та адвокат). Ззапроваджено суд присяжних у карному судочинстві.
Військова реформа, що здійснювалася 15 років, мала на меті шляхом модернізації армії створити сучасне боєздатне військо. Замість рекрутчини запроваджено загальну військову повинність, скоротила термін військової служби до 6-7 років, заборонила тілесні покарання тощо.
Провівши реформи, російський царизм не проголосив конституції і не скликав парламент. Тому модернізація у Росії не мала системного характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільства до прогресивнішого, порівняно з феодалізмом капіталістичного способу виробництва.
Наслідки російської наздоганяючої модернізації:
- аграрна реформа, урізавши майже на 20% селянські наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала їх у довгострокову кабалу державі;
- зміцнення общинних порядків вступало в суперечність з утвердженням громадянських прав селянства;
- демократична практика виборності до земств вступала у протиріччя з пануючим авторитарним режимом;
- самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави;
- незавершеність, половинчастість реформ зумовили протиріччя між владою та всіма верствами суспільства;
- панування багатоукладності в економіці робило стан суспільства нестабільним.