Складання аналітичної довідки за результатами психологічного дослідження

   Складання аналітичної довідки є заключним етапом будь-якого  дослідження. В залежності від цілей в психологічній практиці розрізняють “симптоматичні”, “етіологічні” та “типологічні” рівні складання аналітичних довідок. Аналітична довідка «симптоматичного рівня» тільки констатує певні особливості особистості або групи. Довідка «етіологічного рівня», крім констатації особливостей, розкриває причини їх виникнення. Довідка  «типологічного (найвищого) рівня» аналізує отримані результати в цілісній картині особистості та прогнозує можливі варіанти розвитку.

   За діючими нормативними документами (Лист МОН від 27.08.2000 №1/9-352) обов’язковим документом практичного психолога визначена індивідуальна картка учня, в яку психолог вносить результати індивідуальної та групової діагностики. Проте складання аналітичних довідок є невід’ємною, підсумковою, частиною психологічних досліджень, які здійснюються психологом у закладі. 

Відмінності індивідуальної картки та аналітичної довідки

Індивідуальна картка	Аналітична довідка
Містить результати індивідуальної психологічної діагностики. Також для цілісної картини психологічного профілю сюди  заносяться результати фронтальних “діагностичних мінімумів”*	Складається за результатами діагностики класу, паралелі або вcього шкільного колективу.
Містить розгорнуту інформацію про конкретного учня.	В залежності від мети може: - узагальнювати результати фронтальних анкетувань  класів (анонімно, без вказання прізвищ), - описувати як загальні тенеденції колективу, так і індивідуальні особливості учнів (виділяються  певні психологічні типи, рівні, наприклад тип темпераменту або рівень тривожності).
Зберігається в практичного психолога, є документом, до якого має доступ тільки психолог. Містить конфіденційну інформацію.	Надається адміністрації навчального закладу. Може надаватися для ознайомлення педагогам, тим, кому адресовані рекомендації. Не містить даних, розголошення яких може нанести шкоду дитині.
На основі даних картки психолог планує власну роботу та надає консультації педагогам, батькам щодо дитини.	За результатми досліджень планується робота з класами та окремими учнями, корегується план роботи закладу, надаються рекомендації.

* Приблизний перелік діагностичних мінімумів, за якими складаються довідки в школі: - адаптація до навчального процесу в першому класі; - адаптація до змін умов навчання при переході в середню ланку (п’ятий клас);  - при переході до профільного навчання в десятому або в восьмому класі (класи з поглибленим вивченням предметів); - формування нових колективів (при створенні профільних класів, мінімазації мережі та ін.).    Інші групові дослідження проводяться за потребою. Це може бути вивчення пізнавальних, особистісних, емоційно-вольових або комунікативних особливостей учнів, а також діагностика інтересів, нахилів, здібностей, станів тощо.    Перш за все психологу важливо визначити що можна діагностувати фронтально. Часто в групах психологами досліджуються особливості  пізнавальної та емоційно-вольової сфери дитини. Групова діагностика має певні недоліки. Отримані результати можуть бути невалідними в зв’язку з впливом ситуативних факторів, які можна відстежити при індивідуальній діагностиці (наприклад, хвороба, стрес, збудження). Особливо це стосується діагностики емоційних станів, де психологу треба визначити, що обумовлено випадковими факторами, а що є стабільною характеристикою дитини. Часто необхідно декілька діагностичних сеансів та використання різних методик, тому більш обгрунтованою при обстеженні емоційної сфери та станів є індивідуальна діагностика. Також ситуативні фактори можуть вплинути і на пізнавальні можливості дитини, тому при низьких показниках тестів в групі рекомендується переобстежити дитину індивідуально. Психолог самостійно приймає рішення про форму та методи діагностики.