Рекомендована література
Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С. Внутрішній економічний механізм підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 228 с.
Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. – К.: Таксон, 2000. – 521 с.
Мета – систематизація знань студентів мінімізація витрат на створення і зберігання виробничих запасів.
Завдання – освоїти загальні положення про матеріальні витрати та їх роль у формуванні вартості продукції і прибутку, з’ясувати залежність витрат на поставку і зберігання матеріалів на складі від їх величини та інтервалів поставки, набути знання про методи оцінювання матеріалів у запасах за відпускання їх у виробництво, на продаж та іншого вибуття, з’ясувати сутність та умови ефективного застосування методів оцінювання: за собівартістю перших надходжень (FIFO), за собівартістю останніх надходжень (LIFO), за середньозваженою і нормативною собівартістю, ідентифікованою собівартістю та ціною продажу.
Зміст теми
Виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічною й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Резерви зниження витрат – це невикористані можливості для кращого використання всіх факторів виробництва.
Резерви зниження витрат виникають на всіх стадіях процесу виробництва продукції: постачання, безпосередньо виробничого процесу, управління і обслуговування виробництва, а також збуту продукції.
Резерви зниження витрат процесу постачання характеризуються зменшенням величини транспортно – заготівельних витрат, пов’язаних із заготовкою сировини і матеріалів і їх доставкою до виробника. Особливо даний резерв є важливим для тих виробництв, де спостерігається висока питома вага транспортно-заготівельних витрат в собівартості продукції.
Витрати процесу постачання також включають витрати, пов’язані із здійсненням заходів спрямованих на підвищення якості сировини і матеріалів, на утримання відділу матеріально-технічного постачання. Невідємною складовою частиною є витрати на підготовку і освоєння виробництва. Основними шляхами реалізації даних резервів є забезпечення раціоналізації виробничих зв’язків, своєчасне виконання договірних зобов’язань, правильний вибір ефективних транспортних засобів і т.д.
Резерви зниження витрат на стадії виробничого процесу (тобто процесу безпосереднього перетворення сировини і матеріалів у готову продукцію) це:
ефективне використання матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів;
раціональне використання трудових ресурсів;
ефективне використання основних фондів, прискорення оборотності оборотних засобів.
Шляхами реалізації даних резервів є: підвищення технічного рівня виробництва (впровадження нової техніки, технологічних процесів, маловідходної і безвідходної технології), покращення організації виробництва і т.д.
Розрахунок зниження величини витрат за рахунок підвищення технічного рівня виробництва відбувається наступним чином:
По фактору “Підвищення технічного рівня виробництва”:
а) економія від зниження норм витрат матеріальних ресурсів визначається за формулою:
Ем = (Но * Ц – Н1 * Ц)*А1, де:
Но, Н1 – норма витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції відповідно до і після проведення заходів, у натуральному виразі;
Ц – ціна одиниці матеріального ресурсу;
А1 – обсяг продукції після впровадження заходу.
б) економія від зниження трудомісткості:
де:
tо, t1 – трудомісткість одиниці продукції відповідно до і після проведення заходу;
Чо, Ч1 – середнього динна тарифна ставка робітника відповідно до і після реалізації заходу; Зе – середній процент додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
Ос – встановлений процент додаткової заробітної плати для даної категорії робітників.
По фактору “Поліпшення організації виробництва і праці”.
в) економія від поглиблення спеціалізації і розширення кооперування:
де:
С – собівартість виробів, які передають для виготовлення на спеціалізовані підприємства; Цо – ціна оптова за виріб, виготовлений на стороні;
Тр – транспортно-заготівельні витрати на одиницю відповідних виробів;
Ак – кількість виробів, які отримують по кооперації з моменту проведення спеціалізації і до кінця планового року.
По фактору “Зміна структури і обсягу продукції”.
г) економія за рахунок відносного зниження умовно-постійних витрат:
де:
Тв – процент збільшення обсягу виробництва в плановому році у порівнянні із звітним; Пум.пост. – сума умовно постійних витрат.
Розрахунок зниження собівартості індексним методом під впливом дії техніко-економічних факторів.
а) індекс зниження собівартості за рахунок переважаючих темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати визначається за формулою:
де:
Ізм.зп – індекс зміни (росту) зарплати;
Ізм.пп.. – індекс зміни (росту) продуктивності праці;
Узп – питома вага зарплати в собівартості продукції.
б) індекс зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів і зміни цін визначається за формулою:
де:
Ізм.нв. – індекс зміни норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів;
Ізм.ц. – індекс змін цін;
Умв – питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції.
в) індекс зниження собівартості продукції за рахунок переважаючих темпів росту обсягу продукції над темпами росту умовно-постійних витрат:
де:
Уум.пост. – питома вага умовно-постійних витрат в собівартості продукції.
3 – розраховується планова собівартість продукції як різниця між пп.. 1 і 2, тобто між вихідною собівартістю і зниженням собівартості під впливом факторів.
4 – розраховуються планові витрати на 1 грн товарної продукції шляхом ділення планової собівартості на планову величину товарної продукції.
5 – визначається % зниження витрат на 1 грн. товарної продукції за формулою:
Останнім часом, “розрахунок зниження собівартості продукції за факторами”, головною метою якого було визначення у плані проценту зниження затрат, втратив своє значення. Такою базою в сучасних умовах має бути “нормативна собівартість продукції з планової номенклатури, асортименту та нормативів за станом на початок планового періоду” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття” Резервами зниження витрат по управлінню і обслуговуванню виробництва є: зменшення величини загально виробничих і адміністративних витрат, скорочення непродуктивних витрат. Дані резерви реалізуються шляхом раціоналізації виробничої і організаційної структури підприємства, шляхом заходів на скорочення управлінських витрат.
Витрати по збуту продукції – це витрати по пакуванню, транспортуванню продукції, витрати на рекламне просування товару, а також комісійні витрати. В даному напрямку важливе значення має вибір каналів збуту продукції.