1.8. Теоретичні та емпіричні методи дослідження в туризмі

Процес розвитку знань про туризм визначається різноманіттям зв'язків, постійним оновленням туристичного продукту, вдосконаленням діяльності персоналу, змінами соціально-економічних відносин у країні та світі.

У туризмі можна виділити наступні основні напрямки наукових досліджень: теоретичні, емпіричні і практичні.

Теоретичні дослідження спрямовані на виявлення нового в досліджуваному явищі, встановлення таких його властивостей і тенденцій, які ще не знайшли відображення в теорії і практиці туризму. Його призначення полягає в розкритті закономірностей розвитку туризму, його окремих форм і видів. На цій основі можна визначати, наприклад, затребуваність послуг на ринку, спрямованість підготовки фахівців у сфері туризму.

У теоретичних дослідженнях виявляються сутність процесів, закони, що лежать в їх основі, нові напрямки в розвитку окремих сегментів туризму. На основі теоретичних досліджень відбуваються вдосконалення методів управління туристичними підприємствами і підготовка високопрофесійного персоналу.

Результати теоретичних досліджень служать базою розробки нормативно-правових документів, цільових програм, статутів підприємств, в яких в концентрованому вигляді відбивається досвід туристичної діяльності в окремих сегментах ринку і прогноз їх майбутнього розвитку. Отже, формулюються нові вимоги до підготовки фахівців, проектування нових туристських програм, принципи стійкого функціонування на ринку послуг.

Теоретичні дослідження є логічною основою наукового аналізу конкретних процесів, оцінки своїх ресурсів, можливостей конкурентів, прийняття обґрунтованих практичних рішень, управління підприємством.

Емпіричні дослідження мають своїм призначенням накопичення нового фактичного матеріалу, його пояснення та узагальнення в рамках існуючої теорії про туризм.

Відомо, що туризм розвивається динамічно, тому емпіричні дослідження займають велике місце в діяльності вчених і фахівців. Чим багатша і різноманітніша практика і можливості експериментування, тим швидше наука про туризм може накопичувати необхідну кількість фактів, які є емпіричним базисом вдосконалення і розвитку теорії туризму.

Емпіричні дослідження здійснюються безпосередньо в ході діяльності. На практиці вони спрямовані на отримання об'єктивних знань про обстановку на ринку туристських послуг і визначення на цій основі найбільш ефективних способів використання наявних ресурсів з метою утримання свого сегменту ринку, виявлення в конкурентній боротьбі своїх суперників, досягнення економічного ефекту, тобто прибутку.

Зміст практичного дослідження в ході реалізації турпродукту складається з таких взаємопов'язаних елементів:

• з'ясування завдань;

• оцінка ринкової обстановки;

• прийняття керівником рішення;

• постановка керівником завдань перед персоналом.

Всі елементи, незважаючи на їх логічну єдність і цілеспрямованість, різняться між собою за змістом і послідовностю вивчення основних питань, методам роботи керівника і колективу.

З'ясування завдання менеджером - це правильне осмислення ролі і місця свого підприємства на ринку послуг, характеру дій конкурентів у процесі реалізації турпродукту, наявності наявних ресурсів, правильний вибір способів досягнення поставленої мети. Від точності з'ясування завдання багато в чому залежить характер оцінки ринку, зміст прийнятого рішення.

Оцінка ринку полягає в дослідженні об'єктивних умов майбутньої діяльності, що сприяють або, навпаки, негативно впливають на виконання поставлених завдань. Об'єктами оцінки ринку є: конкуренти, свої слабкі та сильні можливості, місцеві (географічні) умови, де буде реалізовуватися туристичний продукт, фактор сезонності та ін. Враховуються напрями діяльності, економічний стан галузі, наявність потенційних споживачів, соціально-політичний стан країни та регіону, в якому функціонує туристичне підприємство, ставлення населення до участі в туристських заходах. При оцінці ринкової обстановки важливо знайти головні ланки, які надають вирішальний вплив на способи дій менеджера підприємства, вміння маневрування ресурсами, взаємодії з партнерами, забезпечення підтримки і співпраці.

Оцінка ринкової обстановки полягає не тільки в фактичному її стані в даний момент, але і в динаміці, з урахуванням можливих змін конкуруючих сторін у ході реалізації туристичного продукту, в діях конкурентів і своїх фахівців. Це важливо в умовах очікуваного застосування конкурентами ексклюзивних програм, наслідком використання якого, вони можуть мати пріоритет у збуті туристичного продукту і несподівану зміну на ринку попиту та пропозиції послуг, виникнення кризових ситуацій, створення умов банкрутства та припинення діяльності.

Ухвалення керівником рішення про реалізацію туристичного продукту відбувається відповідно до висновків після з'ясування завдання та оцінки обстановки. У прийнятті рішення на просування туристичного продукту визначаються якість, конкуренти, встановлюються послідовність і способи досягнення головної мети - отримання прибутку.

У прийнятті рішення на використання внутрішніх резервів основу задуму складають заходи щодо досягнення високої стабільності на ринку послуг і активності на ринку всіх структур підприємства.

Для постановки завдань перед персоналом необхідно: зосередити основні зусилля на реалізації турпослуг; визначити найбільш доцільні способи його просування; вибрати маневр турпослуг. Відділи і служби повинні забезпечити порядок взаємодії, а також основні заходи щодо всебічного забезпечення майбутніх продажів, організації управління підприємством.